Проект будинку

Колись мені вдалось знайти документи по будинку, де я живу, в архіві. Раніше вони лежали на сайті, але дегенерати з Weebly вирішили забанити половину Європи. Тому я викладу їх тут...

Це - прохання дозволити будівництво будинку, надане в магістрат м. Львова 4 серпня 2875 року.

З цих документів видно, що заявку подав власник ділянки лікар Станіслав Бечинський, що проживав по вул Сикстурській, 56 (нині Дорошенка, 56).

Ще одна заявка на будівнцтво.

І ось довгоочікуваний Дозвіл! Точніше, я так думаю, що це дозвіл. Ще точніше, мабуть це його частина.

Проект

 А це - проект!

Він розпорощений по кільком листочкам, але в голові складається чудово.

Дані з джерела:

Історія

     У ХІХ ст. південний край кварталу між вулицями Крашевського (сучасна Крушельницької), Кляйнівської (Каменярів), Сикстуської (Дорошенка) та Словацького, займала велика ділянка, означена у реєстрах міської нерухомості конскрипційним №100 2/4.

   На початку 1870-х рр. із цієї ділянки виділили парцелю, що отримала конскрипційний №812 2/4. Її придбав лікар Станіслав Бечинський (Stanisław Bieczyński). На  його замовлення тут спорудили велику кам'яницю — першу на розі новопрокладених вулиць Крашевського та Кляйнівської. Передбачалося, що невдовзі увесь квартал навпроти міського парку буде заповнений периметральною забудовою житловими кам'яницями.

    У серпні 1875 р. Бєчинський подав до магістрату прохання про дозвіл на будівництво (ДАЛО 2/1/4527:3). 7 вересня того ж року магістрат затвердив відповідні архітектурні креслення, які підписав міський будівничий Йозеф Мюель (baumeister Joseph Mühel) (ДАЛО 2/1/6466:4). Скоріше за усе, будівництво завершилося наступного, 1876 року.

   З архівних записів випливає, що Станіслав Бєчинський залишався власником кам'яниці до 1930-х рр. У документах міжвоєнного часу збереглася хроніка його численних проблем із міською владою з приводу технічного стану будівлі: необхідності переробки каналізаційних стоків і заміни підлоги у крамниці (1929), ремонту фасадів (1931), замощення внутрішнього подвір'я (1933) та ін. (ДАЛО 2/1/4527: 11, 17, 27, 33). Зокрема власникові у 1935 р. довелося повністю реконструювати каналізаційну систему (ДАЛО 2/1/4527:79; 2/1/6466:3).

Сьогодні будинок залишається житловим, а частину першого поверху у південному крилі (від вул. Каменярів) займає крамниця.

Архітектура

    Чотириповерхова кам'яниця, зведена на розі вул. Крашевського і Кляйнівської (сучасні Крушельницької та Каменярів) є будівлею, з якої почався розвиток кварталів вздовж названих вулиць і яка визначила їхні регуляційні лінії. Будинок стоїть на похилому терені, відповідно, його цоколь підвищений на краях біля брандмауерів. Між двома чільними фасадами —вузький зрізаний наріжник.

    Цей будинок є одним найпізніших зразків класицизму у Львові. У плані будинок має Г-подібну форму. Всередині його двох крил є по два ряди кімнат. У подвір'ї вздовж лінії південного межового муру добудована мала офіцина. Кам'яниця має дві сходові клітки: парадну, сполучену з проїздом, розташовану у центрі корпусу, та допоміжну в офіцині. З боку подвір'я,  по внутрішньому периметру традиційно встановлені балконні галереї. У плануванні помешкань застосована коридорно-анфіладна схема.

    Північний фасад має сім віконних осей, виходить на вул. Крушельницької та парк ім. І. Франка. Ширший західний фасад має тринадцять вікон, повернений у бік вул. Каменярів. Обидва фасади підкреслено симетричні, з ідентичною композиційною структурою. По горизонталі вони поділені міжповерховими карнизами,  а по краях фланковані пристінками зі спарованими вікнами. Центральні осі акцентовані порталами (вхідними дверима з боку вул. Крушельницької і проїздом до внутрішнього подвір'я з боку вул. Каменярів); над порталами надбудовані балкони другого поверху з ліпними консолями. Нижній ярус та пристінки виділені рустом.

     У рельєфах фігурують мотиви пальмети та гірлянди. Вікна на другому поверсі  фланковані коринтськими пілястрами, зверху них — трикутні сандрики. Над вікнами третього поверху — лінійні сандрики на консолях.