Тенерифе

Знову?! Я ж заклав зайві дві години на прохід кордону, а ми схоже знову не встигаємо. Якщо так піде далі, шансів мало. Неділя жеж, має бути все швидко... До аеропорта від кордону 280 кілометрів, їхати можна до 140, та й після 140 наша машина сильно страждає. Виліт о 13:15, отже в аеропорті ми маємо бути щонайпізніше о 12:30. Взагалі-то рекомендується бути за дві години, але хоча б так - так ще є шанс встигнути. Тому. Якщо в 10:30 нас не випустять - потрібно знову їхати в макдак і міняти всі плани. І я подумки почав "мріяти" про те, як ми стоїмо перед табло рейсів в Баліце, обираючи куди б нам поїхати. Нам відкритий весь світ, наші руки разом, наше волосся майорить від потужного подиху приточно-витяжної вентиляції терміналу, наші погляди сповнені жаги пригод, а мозок Євгена свердлить думка про втрачені гроші і час...

     За якимсь дивним збігом нас випустили рівно в 10:30. Уявлення не маю як так вийшло, але думати часу не було. Я ніколи в житті не мав такої автосрачки. Ми їхали 140-150 кмг дві години без зупинок, в сильний вітер, дощ, і часом навіть сніг. Розхід бензина становив 10 літрів на фоні звичних 6.2-6.5, машина ревла як скажена, але мужньо витримала це згвалтування, і рівно об 12:25 ми влетіли на стоянку перед аеропортом. Вона заслужила тиждень відпочинку. З майданчика в приміщення терміналу ми бігли, і сіли в літак вже під кінець посадки. Ффух. Тепер можна розслабитись, і 5.5 годин ні про що не думати.

Ліричний відступ. Не пропустіть, якщо  не хочете бути розчарованими відпочинком.

     Читаючи негативні відгуки про ху...овий Єгипет, Кіпр, чи Туреччину - хочеться донести людям просту думку. Не буває фігового Єгипту, Туреччини, чи Тенерифе. Бувають фігові готелі і фігові місця. Обрані Вами місця. Місце визначає все. Якщо людина розраховує, що будь-яке місце в Туреччині чи на Тенерифе буде добрим для відпочинку - на неї чекає жорстоке розчарування, і маса негативу. Щоб мати з високою ймовірністю гарні враження, є лише два варіанти. Перший - анліміт грошей. Тоді обирайте найвище по прайсу, і там стопудово буде добре. І другий - ретельний вибір місця під свої потреби. На цей вибір особисто в мене йде кілька тижнів важкого гугління. Без цього - ніяк. Жодна турфірма не підбере того, що вам сподобається, і жодні друзі цього вам не порадять. Звісно, бувають і збіги, але зазвичай це шлях до розчарувань і зіпсованого відпочинку.

Зокрема, якщо Ви спробуєте замінити попсові Туреччину чи Єгипет крутими Канарами - ви ризикуєте бути сильно розчарованими. І не тому що там гірше, а тому що там - інакше. Чому інакше - далі.

Трохи історії

     Тенерифе - результат виверження вулкану Тейде. Він вважається діючим і зараз, а його пік заввишки 3.7км є найвищою точкою Атлантики. Тому на острові здебільшого чорне каміння і чорний вулканічний пісок, окрім піску на особливо крутих пляжах, який завезений з Сахари. Доречі, саме близькість Сахари (здається біля 200км по морю) визначає стабільний клімат Тенерифе.

      Я чомусь був впевнений, що до іспанців на Тенерифе була вулканічна пустка, але це зовсім не так! Острів населяли Гуанчі - один з найзагадковіших народів, що відомі вченим. Загадкові вони тим, що зовні були схожі на давніх греків, зовсім не знали про мореплавство (будучи тисячі років оточені морем), і мали дивну писемність. Є навіть теорія, що Тенерифе - вершечок Атлантиди після її затоплення. Так от. Середньовічні іспанці зайвою сентиментальністю не страждали, і не були схильні до глибоких історичних паралелей. Тому, потрапивши сюди, іспанцям забило дух від радості:

Це успєх пацани, так до...уя гарних рабів!

, і вони взялись до знайомства з Атлантидою. Як і пасує згідно дипломатичного протоколу, кількох атлантів закували в кайданки і нашийники, і повезли показати Королеві. Королева негайно епрувнула гуманітарну акцію з освячення і цивілізації острова, і в кращих європейських традиціях "визволителі" продали в рабство гордих нащадків Атлантів, що молились піку Тейде. А тих хто не хотів поповнювати ряди гребців на галерах і інших чорноробів десь у Європі - вбили чи примусили вірити в "правильного" Бога.  Доречі, воювати канарці вміли, і натхненно мочили іспанців десятки років якимись каменюками і списами.
     На цьому дослідження острова завершились, і в результаті акції з оцивілізовування острова Тенерифе гуанчів лишилось як кіт наплакав. На їх місце заселились всілякі місіонери, авантюристи, і прочі гуманісти, які асимілювали і споїли рештки аборигенів. Стандартна практика по відношенню до атлантів і прочих інаковіруючих в ті часи.

Ну ладно, втомив я вас цими рефлексіями. Трохи картинок. Місце нашого проживання - на кордоні між містечками Los Gigantes && Puerto de Santiago.

Заняття спортом на березі - мої улюблені тренування. Ці гігантські скелі і далі назву містечку.

Специфічний для вулканічного острова чорний камінь.

Це мала бути сцена з Титаніка :)

О! А про це можна говорити довго, но я не буду. Це специфічна для Тенерифе система збору води. Ні криниць ні річок тут немає. І підземних вод немає також. Люди збирають дощову воду, і тому всі гори обплетені трубами і резервуарами, з яких вода роздається споживачам. Тому пити воду з крана не радять. Володіння трубою, що йде з гори - специфічний для канарців бізнес, яким часто займаються місцеві - канарці.

Вид на наше містечко згори.

Берег біля нас, і натуральний басейн з океанською водою, відгороджений від океану бетоном. Ну куті - готель Барсело Сантьяго. Цікаво, що в Барселоні ми жили в готелі цієї ж мережі з видом на Привокзальну.

Нас сьогодні буде багато, сорі. Фото губляться, а блог - лишиться. Хочеться вірити.

Наш готель - жовтий праворуч.

Вид з вікна.

Вид зі скель біля готелю. Види казкові, але береги в основному скелясті. Загалом, кому пляжний відпочинок - не їдьте. В цьому плані турки сміються в лице всім адептам Тенерифе, і прально роблять.

Лос Гігантес - поруч з готелем.

Вілла Расєя

Порт Лос Гігантеса.

Ооо, власне найкращий пляж - поруч з нами. Дуже чистий і дуже затишний. Мені він сподобався найбільше з усього пляжного на острові.

А ось один з найкращих пляжів острова - Фаннабе, поруч з Плайа дель Дюк. В певно наймажорнішому місці острову - Коста Адехе.

Ось ще один знаменитий пляж ще одного мажорного місця - Лос Крістіанос.

Пісок привезено з Африки, пляжі доволі чисті і облаштовані, але вони не йдуть в жодне порівняння з хорошими пляжами Туреччини, Єгипту, чи якоїсь іншої "пляжної" країни. Від готелю далеко, все муніципальне, платне, туалет один на півкілометри, вхід в море зазвичай поганий. Одним словом, кому потрібен пляжний відпочинок - Тенерифе - викинуті на вітер гроші.

Його привабливість в іншому. Це безпечне дивовижно цивілізоване місце зі стабільним кліматом, красивими ландшафтами, і можливістю мандрувати островом, і ні за що не переживати. І тому ми поїхали в гори...

Тенерифе - місце, де заведено орендувати авто, і тому вздовж всього аеропорту тягнуться нескінченні ряди провайдерів. Ми знайшли офіс GoldCar, отримали ключі від машини (я замовляв Форд Фієсту, а дали Дакію Сандеро-StepWay), і пішли її шукати. Забігаючи наперед, за тиждень досвіду з румунським автопромом я ще більше полюбив Шкоду. Кермо туге, передачі нечіткі, коробка дико тупить. Коли я знову сів у Шкоду, я зрозумів наскільки це крута машина! Вона слухається з півслова, і робить рівно те що їй скажеш. Цінуйте те що маєте...

Якість доріг і інфраструктури - неймовірна. На висоті 2.4км (на хвилинку, це вище Говерли), прокладені ідеальні дороги, які часом петляють неймовірним серпантином, але при цьому не втрачають своєї ідеальності. Дороги, схоже, покладені на штучно вирублених в скелі терасах, відгороджені ідеальними "парєбрікамі", і мають ідеальну розмітку, нахили, стоки, і навіть регулярні оглядові майданчики з відповідними знаками і парковками. Ну точно нам такого не мати ніколи. Більше того, на жодному узбіччі я не бачив навіть папірця. І один раз бачив прибирання дороги на висоті 2100м. Їде авто, в ньому два роботяги. По одягу схожі на наших карпатських туристів, а не на роботяг. Збирають сміття, якого дуже мало, в кульочки. Одними словом, Тенерифе - неймовірно цивілізоване місце, і в цьому його величезний плюс.

Ще один плюс острова - тут абсолютно відсутні будь-які небезпечні тварини. Якимсь дивом на острові немає ані отруйних змій, типових для такого клімату, ані павуків, ані хижаків. Вперше бачив ліс, яким можна вільно йти, не боячись стати на змію.

Цю цивілізованість, безпеку, і чарівний стабільний клімат обожнюють європейці, які часто перебираються сюди після виходу на пенсію. Дуже багато англійців, німців, чимало поляків. І звісно росіян. Я тепер точно знаю, що телевізор з фб кажуть нам чисту правду, і вони таки мруть з голодухи від санкцій і падіння нафти. Вмирати їдуть на Тенерифе, там клімат кращий. Дуже багато з них там не просто туристи, а живуть там круглий рік, а часто і є лендлордами, що живуть з ренти. Принаймні, велика частина нерухомості на ЕйрБнб здається Ольгами, Оксанами, і Олегами. Кароче, бідують люди по-чорному, не те що ми.

Часом серпантиністість серопантину доходить до абсурду.

Дорога через перевал, на яку ми потрапили випадково, їдучи у випадковому напрямку. Їхати було дуже тяжко - це заплутаний серпантин в одну смугу з зустрічним рухом. Я навіть вдер машину відвійником, пропускаючи якогось перця.

В якийсь момент я відчув, що їхати в такому стилі я більше не можу, і став біля першого-ліпшого ресторану в горах.

Меню, набране на клавіатурі, на якій вибитий пробіл :)

Я мав надію, що ми вже близько протилежного узбережжя, і зможемо поїхати додому автобаном по берегу, але офіціант безжально розвіяв ці ілюзії. Автодороги по узбережжю на півночі немає, потрібно їхати назад тою ж дорогою. В цей момент я втратив мову і сидів нерухомо кілька хвилин...

Ресторан на дорозі. Взагалі, з кухнею на Тенерифе все просто прекрасно.

Раз ми вже тут - ми маємо побачити північ Тенерифе. Зовсім нетуристичну, більш скелясту, більш вологу, більш дику, і більш зелену. І правда - вона неймовірна. Містечко Буенавіста. Океан.

І дорога додому. Довга-довга. Назад, через перевал. Іванка була за штурмана, і прекрасно робила свою роботу.

Whale&Dolphin watching

Ще одна звична для Тенерифе розвага - Whale&Dolphin watching. Китів, нажаль, не було, але от дельфінів - досхочу. Поки я споглядав дельфінів, сусід якось пригнічено мовчав, а згодом я почув, як він стругає за борт і лякає китів. Його долю повторила ще одна жінка.

Тейде

Одна з головних туристичних принад острова - вулкан Тейде, який ми відвідали вже в останній день. Гуанчі вірили, що він вкрав Сонце, але настане час - і він поверне його. До самого підніжжя, а це висота 2200+, веде шикарна дорога з чарівними краєвидами.

Цей самий вулкан.  Канатна дорога з нижньої станції доставить туди за 8 хвилин. Нажаль, була зачинена через хмари.

Хтось хоче кинути собі з гір трубу.

Нижня станція дороги. Все ідеально, шикарна кав'ярня з шикарними видами.

Кільце на висоті 2500м. Викладено плиткою і з чудовою розміткою.

На під'їздах до вершини.

В готелі перед вильотом ресепшионісткою була полька Магда з Жешува, яка була неймовірно щаслива бачити земляків. Я обіцяв поцьомати за неї польську зимлю, і запросив у Львів, за що отримав зграю косих поглядів від Іванки. А ще, в Коста Адехо нас намахали литовці.

Але це вже геть інша історія...