При розгляді варіантів Крим відвалився через важку дорогу в вонючому поїзді, совковий сервіс і завалені тілами пляжі. А ще хотілося своїм закордон показати, в літаку покатати і "інопленетян" побачити. Врешті решт по ціні/якості/комфорту лишилася Туреччина.
Літак авіакомпанії WindRose виявився гарненьким і невеликим, бразильської (!) марки Embrayer. Дві години стрьому, і ми в аеропорту Анталії. Туристичність країни відчувається одразу - довкола все завішано рекламою туроператорів, штамповка віз - проста формальність - прямо в аеропорту за 30 баксів ставлять візу будь-якому шпіону. Далі людей розподіляють по автобусам. Нам сказали що автобус номер 655 завезе нас в готель. Але є проблема - автобусів, що розвозять туристів, там сотні, ними заставлена вся площа біля аеропорта, літаки сідають один за одним. Шукали доволі довго...
Готель:
Холл:
Басейн:
Вигляд з нашого вікна на другий басейн:
Біля басейну така табличка:
Зверніть увагу на правопис - грамотєї там сидять ще ті :-)
Мандаринові дерева на території:
Пальми:
Пляж і узбережжя. Знято з катера при катанні на парашуті.
Пірс - з нього класно було годувати рибку зтиреними з готелю булочками. Риби там дочорта, але і кісток в ній чимало.
Хай живе жива риба !
Наш пляж вранці перед вильотом. Перший ряд шезлонгів вже зайнятий - висять рушники.
Пляж готелю поруч. Набагато краще виглядає ніж наш.
Пляж міг би бути чистішим - я там і бички бачив, і стакани, і взагалі пісок могли б и просіяти. Ну і людей - до чорта, незважаючи на кінець сезону. Вони просто дрейфують вздовж пляжу, так що власні пляжі готелів - це певною мірою ілюзія. Спочатку цей людський трафік дратував, потім звикли і не помічали його. Після відпочинку в Карпатах, де досить відійти 100 м від села щоб цілий день бути сам на сам з природою, це було незвично. Охоронці ганяють чужаків, що займають лежаки чужих пляжів, але якщо просто купатися на пляжі іншого готелю, то переважно не рухають.
Інформація нашої турагенції про готель - "в основному німці" - не справдилася - всі німці виявилися з Москви, Челябінська і України. Персонал каще говорить по-нашому, ніж по англійськи. Трапляються і поліглоти, і такі що не говорять крім турецької ніякою.
Номер виявився великим, гарним і душним. Без кондюка там ніяк, він працював як лошадь, але все одно було некомфортно. Добре що в номері ми лише спали.
В принципі можна було б не вимикати кондюк коли йдеш з номеру, але тут на заваді стоїть енергозбереження. Ключ до номеру йде в купі з "енергетичною картою". Поки її не вставиш в гніздо на стіні, вся електрика номера вирубається. Турки...
Ще одна проблема - шум дискотеки по ночах. Попросили переселити нас в інший номер - тихіший.
Переселили. Номер хоч і менший, але корпус симпатичніший, є балкони, а вікна не на двір готелю. Правда, при детальному огляді, на шторах, стінах і стелі виявили багато крові... яку турецькі комари пили з відпочивальників, за що ті, в свою чергу, натхненно мочили їх на всіх поверхнях. Ну і в санвузлі вода на підлозі не пересихає, ніби від джерела, як не мийся. Ну ще унітаз якийсь ідіот притнув прямо боком до стінки. Ну то таке, переживем, зате тут не душно і не шумно. Лишаймося !
4-й блок:
Номер:
Яка то була ніч ! Акустика в корпусі така, що чути шльопання по підлозі на іншому кінці коридору. Але то не головне. До четвертої години в коридорі бухали росіяни. П"янка була шумна, супроводжувалась п"яними "базарами" і розборками, декілька разів все мало перерости в бійку. Забава закінчилось десь о четвертій, і під пісні "Ума Турман" бухати почали турки (судячи з розмов).
В сьомій ранку, після безсонної ночі, я написав на папірці своє враження про новий номер, затвердив у Іванки (яка дуже не любить мат), і був готовий занести це на ресепшн замість "дякую":
Вирішивши, що тиждень такого "відпочинку" ми навряд чи витримаємо, пішов на ресепшн просити повернути нас назад. Мадам була нєпрєклонна - "Не можна, дозволено тільки одне переселення." Крапка. Але гід ТезТура проблему таки вирішила, перетерши з кимось із босів готелю. Новий старий номер здався нам щастям в порівнянні з гуртожитком 4-го блоку. Треба цінувати те що маєш :-)
Система "All Inclusive" - це коли тобі дозволяють набирати дофіга їжі і пити горілки скільки організм витримає. Їжа там так собі (мені було ок, хоча багато хто жалівся), горілка - пертусин, пиво класне. Соки - холєрна рідина, чиста хімія. Кухарі іноді роблять всякі цікаві речі типу цих кавунів:
Турки всі дуже ввічливі, постійно цібали Ярославу і хотіли з нею спілкуватися.
Є поняття "анімації" - жеби нарід не сумував його забавляють спеціальні "аніматори", влаштовуючи танці, ігри, і просто всяку веселу дурість. Ввечері для дітей - "міні-диско", велике для них щастя, можливість настрибатися і накричатися досхочу.
На окремий абзац заслуговує турецький базар і взагалі торгівля. Майже ніде немає цін, ніхто не знає що скільки коштує. Ціноутворення за схемою "від фанаря", далі торгівля. Яка теж мало що дає, оскільки хз скільки воно насправді коштує. Одного разу ми збили ціну з 45 до 25 баксів, і все одно пішли з відчуттям що нас намахали :-) Така торівля там - нормальний "формат". Продавці доволі терплячі, грубощів від них не чув. Правда одного разу нас здається послали турецькою, коли ми почали питатися про розміри одягу. Не можна нічого купувати по розмірам, які написані на одязі ! Вони, здається, пишуть їх так само від фонаря як і ціни. Трапляється і хххl і S-ка яка велика навіть на мене (одну таку ми по дурості купили). Все тре міряти/прикладати, інакше втулять таку лажу що здасться хіба що підлогу помити.
Ну і ще одній цьотці продавець сказав: "Єст дєнгі- купітє ето, нєт дєнгі - ідітє прямо." :-) :-) :-) А загалом все культурно.
Спробував політ на парашюті за катером - досить прикольна атракція. 40 баксів + 5 баксів за кожні фотку що зробили вони (самим фоткати не дозволяють).
А ще на базарі ми купили "турецький чай" - лимонний, гранатовий, і ще 5 коробок на всі смаки. Приїхав, відкрив, всередині - білий порошок в пакетику. Думаю - все - наркоту підсунули. Акуратно так спробував з пальця, зачекав... нема ніби приходу. Залив окропом - таки да, на чай схоже, навіть гранатом чути. Ото капєц - вже і чай підробний тре робити...
p.s.
деякі люди сприймають цей "звіт" як негативний, хоча це не так. Вцілому, якщо висловлювати враження одним реченням, то вірною фразою буде: "дуже класно, але не без недоліків." Які напевне є скрізь...
No comments:
Post a Comment