google analytics

Sunday, December 2, 2012

Філософське - про потреби

Всі викладені в пості факти - вимишлені, 
всі збіги з реальними людьми - випадкові

Ви ніколи не помічали, що жінки і чоловіки - принципово різні істоти ? 
Раніше я думав, що це все казки і жарти, щоб протилежні статі мали чим потролити одне одного, та чим більше живу, тим більше переконуюсь, що це - чистісінька правда. Різниця ця настільки принципова і грунтовна, що абсолютно не дивним є така кількість сварок, розлучень, злочинів, та навіть війн, які стаються через неї.
Візьмем, наприклад, потреби. Що потрібно чоловіку ? Одяг, пляшка пива в пятницю, тепле ліжко, будь-яка їжа аби наїстись, почитати газету перед сном, і інші (як правило, дуже прості), речі. 
Що потрібно жінці ?  Все ! При цьому що саме в це "все" входить - вона, як правило, не знає сама, але в той же час хоче це все негайно, і хоче, щоб  проблемою отримання "всього не знаю чого" перейнявся і чоловік, який поруч з нею. А як же це зробити, якщо чоловіку це непотрібно, і він і так чудово себе почуває ? Та дуже просто (на жіночу логіку) - потрібно зробити так, щоб він зрозумів, як сильно потрібно йому те, що йому не потрібно ! Для цього є багато методів. Творець і еволюція добряче попрацювали в цьому напрямку, і арсенал засобів дійсно вражає. Одне з  правил - ніколи не говорити прямо що ти хочеш. Ніколи ! Потрібно зайти акуратно і здалека, щоб чоловік отямився коли вже буде пізно. 

От жив він - не тужив, прийшов додому після важкого дня, втоптав миску борщу, ліг на диван вирівняти спину... і тут - БАЦ - раптом виявляється, що в них досі не приватизований підвал !!! І жив би він собі далі щасливо і спокійно, складав би в той підвал старі меблі і ровери, та спокійно спав, якби не принесла кохана цю чудову новину в найбільш "вдалий" момент. 
І раптом світ змінився. Виявляється, що наступні дві зарплати вже розписані - їх треба роздати нотарям, БТІшникам, сусідам, і ще чорт знає кому, щоб зробити те, що тобі (та й напевне взагалі нікому в світі) не потрібно. Мало того - тобі дають відправну точку, а кому і скільки віддати і як це зробити - ти маєш визначити сам - ти ж чоловік врешті решт !
Не хочеться ? Так ! Адже ти маєш відати купу грошей, сил, нервів на досягнення того, що тобі ще 15 хвилин тому взагалі не було потрібно. І ти думаєш - танунах, відмовлюсь !
Звичайно, ти можеш відмовитись Але ти маєш розуміти давню приказку, в яку я раніше теж не вірив, та тепер вірю у мудрість пращурів. Якщо жінка щось взяла собі в голову, вона це все одно реалізує рано чи пізно. Тема буде випливати в самих несподіваних місцях - за вечерею на річницю весілля, в ліжку, коли ти налаштувався на романтичну хвилю і передбачав чудовий вечір, під час розмов на будь-яку тему. Часто в завуальованому вигляді, так, що і не одразу зрозумієш що від тебе хочуть, та поки ти не приватизуєш підвал - спокою тобі не буде.

Або так. Скажімо, ти їдеш у відрядження. І все просто чудово - все є, всі здорові, і нічого нікому не бракує. Ти наносив води, накосив трави, накупив їди всіх сортів, закрив всі хвости, і спокійно поїхав. Вертаєшся за три дні, і бачиш, як жахливо встиг помінятись цей світ за такий короткий час ! Тепер в хаті немає НІЧОГО, і потрібно ВСЕ. Все поламано, холодильник порожній, одягу в дітей і жінки нема вапще, підвали неприватизовані, хата не освячена, дитина вже два тижня як кашляє, а мамі на ДН вже сто років нічого не купувалось.  Етсетера етсетера етсетера... Тому наступна твоя зп, або й кілька, вже розписані, частина грошей на ці потреби вже позичена і витрачена, тож ти ще й винен...
І справа навіть не в тому, що ти при цьому отримуєш віртуальний рахунок на реальні кілька десятків тисяч, а в тому, що ти не можеш зрозуміти звідки це все впало. Яка така фукусіма зруйнувала отой добробут за короткі три дні ??  

Можливо, ця фукусіма сидить десь глибоко в голові жінки, і не дає їй  бути щасливою і насолоджуватись життям, радіючи тому, що вона має тут і зараз ? Ядерний реактор, що бурлить в Її голові, продукуючи все нові і нові потреби і проблеми, нещадно розщеплюючи атоми щастя у власній голові, і голові коханого чоловіка...


No comments: