Ложечки нашлісь, осадочєк остался...

Звонит Абрам Мойше:
- Мойша, ты больше к нам в гости не ходи.
- Почему?
- Понимаешь, вчера после твоего ухода у нас пропала серебряная ложечка…
- Да ты что, Абрам, я не брал! Как ты мог такое подумать!
- Да я знаю, мы с Сарой ложечку сегодня нашли.

- Ну так почему не приходить? 

- Ложечка-то нашлась, но осадочек неприятный остался...

    Вчора я пішов з роботи. Оскільки за роки я встиг стати не просто працівником, який "ходить на роботу" за зарплату, прощання не було простим. Я звик до цих людей і цих стін. Так звик, що прощався до 6-ї ранку. Нині, в злегка похмільній голові сплила історія, якою захотілось поділитись.

Герой нашого часу

      Ця історія сталась у минулому житті. Я переповідав її мільйон разів у різних варіаціях і різним людям. Вона заслуговує бути записаною. Все, що написано далі - чиста правда, але всі дійові особи - вигадані, і будь-які збіги з реальними людьми - випадкові.

      В Конторі існував культ показухи і лизання жоп у найгірших совкових традиціях. Фарбування трави і нейтронних стабілізаторів траплялось регулярно. Хоч щодня ми були в жопі, в дні відвідин нас начальством ми повинні були бути в шоколаді. Цього абсурду ніколи не уявити програмісту, який все життя працював в здоровій компанії, тож навіть не намагайтесь.

Запах гівна, відповідь

Надійшла відповідь на лист щодо нестерпного запаху гівна у м. Львові.

І хтось ще після цього буде розповідати казки, що це не Ензим?? От брехуни...

Як тільки на них насіли - проблему почали ефективно вирішувати. А до того розповідали казки про зношену каналізаційну систему, і про те, що їм потрібні мільярди для вирішення питання (див нижче). Якою ж потрібно бути сволотою, щоб півроку труїти все місто, і при цьому, позичивши в Сірка очі, казати, що це не вони! І завалювати всю європу своїми дріжжами, зробленими ціною екологічної катастрофи в мільйонному місті! Я особисто бойкотуватиму продукцію ензиму, і плюватиму в його бік, коли проходитиму поруч. Негідники.

***
Доброго дня! Шановний п.Євгене, дякуємо за Ваше звернення та повідомляємо, що на даний час згідно звіту робочої групи затверджується "Комплексна програма каналізування міста", виконуються роботи, робляться заміри та аналізи каналізаційних мереж підприємств, які дають найбільше викидів. На виконання цієї програми необхідно близько 1 млрд. гривень.
***

Прогулянка Львовом

Принаймні ззовні, Львів помалу стає схожим на європейське місто. Не так часто вдається прогулятись всім разом, але цього разу - вийшло.

По-перше, у Львові - зелені свята. Зелень скрізь.

Моя Зайка мене береже!

   Я ніколи не думав, що так важливо відчувати, що ти - "як за кам"яною стіною". Важливо, навіть якщо ти - потужний вікінг, а стіна - малесенька тендітна Зайка. Ніколи цього не відчував "з протилежного боку барикад", але нині - відчув! Вона захистила мене спочатку перед сусідкою, яка хотіла моєї допомоги з копання клумби. А потім і від дівчат, які просили повісити їм дзеркало. Я вже було встав йти до дівчат, але вона просто сказала: "Дівчата, в суботу! Вже півдесятої! Він стомився!". 

Я хотів було заперечити, але вона так на мене глянула, що я зрозумів - я дійсно стомився :) А потім зрозумів - як приємно, коли тебе захищють. Навіть якщо ти сильний і великий...

Колір Моря

     На нас чекає час відпусток. А в відпустку всі хочуть "на море". Ви можете скільки завгодно розповідати мені про карколомні пригоди в хостелах з павуками на стінах, але коли у вас буде сім"я, дружина з дітьми потягнуть Вас на море, а не в хостел на 48 койок в кімнаті. Нічого особливо і не змінилося з часів мого дитинства, коли влітку всі запрягали свого Жигуля, і їхали в Крим. Повертались чорні, з в"язками бичків на шиї, і з купою вражень. Тепер все те саме - люди далі їздять "на море". Тільки вибору тепер більше. І Крим забрали.

"Чому ти йдеш?"

    Чому я йду з фірми, яку люблю, і якій я присвятив 9 років життя? З Компанії, якою я цілком заводолений, і яка дала мені друзів, досвід, і море позитиву. Кар"єра в якій складалась дуже успішно, особливо як на людину, яка ніколи не ставила це на перші місця в списку пріоритетів.

      Це питання я чую останнім часом аж занадто часто. Відповіді не завжди вірять, але в цьому пості я ще раз сформулюю її. В тому числі для самого себе.

Американське весілля

Вчора бачив у Львові весілля, яке геть не схоже на українське. Церемонія під відкритим небом, на оглядовому майданчику Високого Замку. Краса. Ідея, хоч і запозичена, але було гарно.

Ну і на шару на весіллі побували :)

Диво Ергономіки

Мене давно переслідує одна думка. Полягає вона в тому, що люди переважно не думають про зручність створюваних ними речей. З іншого боку, люди переважно не думають і про зручність речей, якими себе оточують. Часто ми купуємо дорогі речі, якими на практиці неможливо користуватись, створюємо супергарні інтер"єри, в яких неможливо жити. Є безліч прикладів того, як хороші з вигляду речі неприємно використовувати на практиці. Приклади, згадані "навскідку":

Діти

Трапилась хороша стаття на ленті ФБ:

http://www.domrebenok.ru/blog/vospitanie-syna-ottsom-vy-tolko-chto-nadlomili-psikhiku-svoego-rebyenka-bravo

Взагалі-то те саме можна сказати не лише про дітей, а про всіх близьких, на яких в основному ми і "зриваємось". Загалом це все має сенс, але щодо цього конкретного випадку - я б глянув передісторію. 

Уявіть ситуацію, що той дядько серйозно заєбався на роботі, заробляючи на дітей і сім"ю. І на вечір в нього ще список справ, і це не рибалка, а речі, спрямовані на добробут родини. І він вже 100-й раз чув "дай морозиво", і 99 разів пояснив, чому це не може зробити (наприклад, якщо він це зробить, дитина може захворіти). Діти чудово вчаться маніпулювати батьками, і це 100-те прохання в черзі при людях могло стати останньою краплею. Так, в ідеалі крику не мало б бути, але ж всі забувають, що цей батько - теж людина, а не машина для заробляння грошей, і не іграшка для дитини. Я от часом поводжусь так само. Якщо я відчуваю, що цим образив дочку, я знаходжу в собі сили і вибачаюсь. І пояснюю їй чому я так зробив. Незалежно від того, хто "правий".

Боларди

У Львові біда з водіями, які будь що прагнуть під"їхати під двері улюбленої піцерії чи церкви. Ні знаки ні даішники їм завадити не в змозі, а єдиним заборонним дорожнім знаком є з-б блок, що лежить на дорозі. Але так зробити не можна, бо часом таки потрібно в центр заїхати. І тому люди винайшли боларди. У Львові їх встановили при в"їздах у пішохідну зону центру, а всім кому треба роздали ключі. 

Тепер це виглядає так. Їде трамвай - болард опускається, реагуючи на ключ в трамваї. Після - піднімається знову. Хороше сучасне рішення.

Альтернативна історія

Виявляється, на морі в червні бувають дощі. І саме коли вони бувають, можна помітити довкола цікаві речі. Як, наприклад, бібліотеку в нашому готелі. 

      Я боюсь сказати комусь, що заходив в кімнату з назвою "бібліотека" в готелі на морі. Боюсь, бо вважатимуть схибленим. Виправданням може слугувати хіба що дощ, блискавки, і те, що місцевий міцний алкоголь - це скоріше пальне для гасової лямпи, аніж бухло. І те, що мене туди затягнули. Ну захотілось їм в бібліотеку - певно самі офігіли, що вона тут є. А в тій бібліотеці...

      Аж ціла альтернативна історія і наука! Нам одразу впала в око оця книга: