Вихідний

Субота, 22:05

На кухню зайшов виснажений чоловік з червоними від втоми очима, поганим настроєм, та згорбленою спиною. Видно було, що він добре відпочив. Він подивився на годинник, насипав на стіл жменю зернят, та включив комп. До нього прийшло натхнення - захотілось описати свій вихідний день. І він почав пиздячити по клавішам...

Субота, 8:00

Звична річ - прокинулась Ярослава. Дитина в принципі не хотіла нікого рухати, тим більше, що з недавніх часів у хаті з"явився такий собі громовідвід, що дозволяє іноді трохи відпочити від малявки - морська свинка на ім"я Зіронька. Але взяти Зіроньку Ярославі не судилось, бо мама хотіла, щоб Ярослава вдягла тапки і домашній одяг. Хвилин через 20 криків і прохань мама святкувала перемогу, але про сон можна було вже забути. Забувши про Зіроньку, Ярослава прийшла до мене в ліжко, і я трохи побув Шмакозюбром, а потім людино-горою, накинувши на себе ковдру...
В результаті після 40-хвилинних забав я втік на кухню, пославшись на сильне почуття голоду...

Прибирання

Хто мріє про велику квартиру, чи власний будинок, спробуйте для початку прибрати не найбільшу квартиру на 77 кв.м. Не грунтовно прибрати, а так - повсякденно. І не побачити, як легко це робить інша людина (наприклад, жінка), а прибрати самому. Єдине, що трохи вийшло за рамки повсякденного прибирання - я вирішив помити жалюзі на одному вікні, що зайняло більше години часу, при цьому результат виявився досить посереднім. Після прибирання я був вже ніякий, а тому перекусив, та приліг відпочити. 

Гра в слова

Знаєте, є така гра - "в слова" ? Це коли гравці називають слово, що починається з останньої букви слова, названого іншим гравцем. І я так думав, тому й погодився на пропозицію Ярослави, що знову прийшла до мене...

Я і подумати не міг, що це така активна гра - вона була більше схожа на якесь регбі, чи вільну боротьбу. Хто ж знав, що під час цієї гри один з гравців має стрибати по ліжку, перестрибуючи через іншого гравця, приймати найнесподіваніші пози, часом молотити ногами в рандомному порядку, застрибувати на шию противнику, та інше ? Тут не розслабишся - потрібно прикривати життєво-важливі місця від ударів і неконтрольованих рухів вже досить сильних ніжок і ручок. Як молодий батько, ділюсь досвідом - зазвичай крім всім відомого місця я прикриваю сонячне сплетіння, ніс (куди кілька разів отримував досить відчутно), скроні, та хребет (інакше можуть просто вбити).
Через один тайм гри в слова я був як боксер після раунду, причому, боксер, що перед боєм прибрав ринг разом із залом, і поправ жалюзі. І я попросив тайм-аут, і нарешті подумав, що трохи відпочину.

Обід

- Євген, йди їсти
- А можна я трохи пізніше ? Я дуже втомився.
- Йди зараз, потім не буде.

я пішов - почуття голоду все ж перемогло. 

Мистецтво вимагає жертв 

Поївши, я зрозумів, що не відпочину і далі - у Ярослави сьогодні виступ у "Форі", тож ми так-сяк зібрались, і пішли у палац мистецтв. Там потрібно в абсолютному творчому бардаку знайти вихователя, вдягнути артистку, і лишити її на репетиції, щоб в 16:45 прийти на власне виступ, присвячений дню св. Миколая. 

І ось я вдома ! Зайшовши в хату, я без зупинок попрямував до ліжка, впав, і вирішив, що нарешті відпочину. Пролежавши аж 20 хвилин, зрозумів, що час йти на виставу, і що жодних сил і жодного бажання туди йти я вже не маю. Та й власне  не маю ніякого бажання взагалі ні до чого, крім цього ліжка. Ну, думаю, зараз годинка вистави, і додому ! Там я ляжу на своє ліжечко, і нехай хоч фашисти на нас нападуть - не встану до ранку...

Через 2 години вистави і співів митців різних марок і систем, я не витримав:

- Сонечко, я все розумію - мистецтво, і все таке, але якщо ще хтось вийде співати - я збожеволію.

І концерт таки закінчився, хоч і тривав біля трьох годин, адже всі батьки платять гроші, і всі хочуть бачити своє чадо на сцені, а дітей там чимало.

- Господи, ну тепер можна ми нарешті підемо додому ??

- Ні, сину мій. Бачиш, в Ярослави сьогодні перший виступ, і це потрібно відмітити.

Пінокіо

І ми пішли в Пінокіо. Там класно і смачно. Є там лише одна не те щоб проблема... - м"які сидіння і цікавий інтер"єр.  Тому після півлітра соку Ярослава була готова до продовження свята дитинства - сидіння моментально були використані як гімнастичний козел, живий кінь, та спортивний майданчик одночасно. Про їжу вона забула, ледь її подзьобавши, тож в результаті я не лише ви...в собі мозок, постійно закликаючи її до порядку, а й сильно обжерся.

Вийшовши в 21:30 з Пінокіо, ми пішли через парк додому. Мені було холодно, їжа стояла вище ватерлінії, настрій був жахливий, а очі злипались, тож я просто мріяв про своє ліжко, яке, здавалося, було вже так близько, що ніщо не може завадити нашому побаченню. Не то діло Ярослава. Вона йшла дуже повільно, бо стрибала по снігу, ковзала по льоду, і постійно виливала на нас свій потік підсвідомості. Посварившись з нею, а потім через це і з Іванкою, ми таки дійшли до хати.

Остановісь, мгновєньє, ти прєкрасно...

Всім відомо що буде, якщо лягти спати з набитим пузом. Тому я вирішив спочатку насолодитись горнятком гарячого чайку (ненавиджу умєньшитєльно-ласкатєльниє слова по відношенню до хавки, але цей чай обіцяв бути таким приємним, що для нього я зробив виключення).
І тут прийшла Іванка, і вирішила поговорити. Про те, що ми сьогодні недобре спілкувались, що я сьогодні злий, і що я повинен бути добрим, а не злим, і як ми це вирішимо... На той момент всі мої ментальні оболонки були вже безнадійно пробиті, тож я скоро (хвилин так за 30) зі всім погодився, і був нарешті відпущений.  Та ліжка мені вже не хотілось - до мене прийшла муза...

Епілог

Завтра - неділя...