google analytics

Saturday, May 27, 2017

Обережно, Покращено!

Це було фантастично! Дякую вам, люди, що роблять реальні кроки для того, щоб ми жили краще. Ви - молодці. Не звертайте уваги на всепропальщиків, і тих чоловіків, які замість допомогти чи просто підтримати - чухають одне місце, сидячи поруч.

Сьогодні силами РМа, хед_оф_ейчер, трьох дітей і кількох технарів було зроблено:

  1. Поставлені на місце всі вивалені громадянами гранітні елементи огорожі парку. Один з них важив до 200кг, і ставити його допомагав майстер спорту з штанги. Який назвав мене сопляком через невдалий жарт, але не ушатав.
  2. Завершена робота з відновлення найпроблемніших лавок в парку. За весь час було відновлено близько 60 лавок, і використано до 200 шпал.
  3. Пофарбовані лавки - скільки встигли.
Дякую вам, друзі-однодумці. Ostap Malaniuk Roman Mayor Tanya Iurkiv Alexander Odukha Kostyantyn Leschenko Severyn Suvenir

Це було чудово і надихаюче. Сподіваюсь, не востаннє.


Tuesday, May 23, 2017

Про кордони

Коли десь світом їдеш, постійно маю одне відчуття. Стоїть на моїй планеті купа якихось кордонів, митниць, парканів, на кордонах якісь озброєні люди зі злими фейсами, прикордонниці з перманентним пмс, кілометрові черги, візи, забоорони, перевірки, паспорти, і теде і тепе. Вся ця штучна фігня і в реальному світі, м’яко кажучи, не викликає особливого захоплення, а перенос цієї моделі в віртуальний, апріорі глобальний, світ, і поготів мене не тішить. Едак ми і до введення віз на іноземні сайти дійдем. Я все розумію, вк ненавиджу, жодним з сервісів не користуюсь, але оцей перенос політичної мапи в онлайн — напрягає.

Monday, May 22, 2017

СВ!

Відбуття о 5-й ранку на перше Свято Весни, і перший пластовий табір.

Гурток Вирійниці куреню імені Марти чорної (або просто "Чорні")

Sunday, May 21, 2017

Сміття



Поки Батюшка розповідає довірливим міщанам про те як Порошенко блокує йому вивіз сміття в інші міста (!), Львів багато де виглядає отак:


Все це смердить, тече, і так виглядає, що скоро місто чекає Надзвичайний Стан.

Вільно думати

Суть Європи (а також, хто знає, може навіть і призначення?) не у кривизні огірка, не в жирах у сирі, як і не в політичній коректності.
Суть Європи у вільнодумстві. Оба складники цього слова рівною мірою важливі – і «вільно», і «думати». Тобто і «думати», і «вільно». Думати, читати. Думати, писати. Слухати, чути. Розуміти, толерувати. Посміхатися, заперечувати, погоджуватися. Це дуже складно, але нічого кращого тут не вигадати.
(С) Андрухович

Те, в чому ми від європейців лише дедалі віддаляємось. Нажаль.

Tuesday, May 9, 2017

Friday, May 5, 2017

Тенерифе


Знову?! Я ж заклав зайві дві години на прохід кордону, а ми схоже знову не встигаємо. Якщо так піде далі, шансів мало. Неділя жеж, має бути все швидко... До аеропорта від кордону 280 кілометрів, їхати можна до 140, та й після 140 наша машина сильно страждає. Виліт о 13:15, отже в аеропорті ми маємо бути щонайпізніше о 12:30. Взагалі-то рекомендується бути за дві години, але хоча б так - так ще є шанс встигнути. Тому. Якщо в 10:30 нас не випустять - потрібно знову їхати в макдак і міняти всі плани. І я подумки почав "мріяти" про те, як ми стоїмо перед табло рейсів в Баліце, обираючи куди б нам поїхати. Нам відкритий весь світ, наші руки разом, наше волосся майорить від потужного подиху приточно-витяжної вентиляції терміналу, наші погляди сповнені жаги пригод, а мозок Євгена свердлить думка про втрачені гроші і час...

Правда

Є така давня притча, що правда – крива, беззуба, страшна бабега. А не вродлива блондинка з ідеальними формами, як люди собі її, образно кажучи, уявляють. Більшість людей живуть ілюзіями і мислять собі правду прекрасною. Це своєрідний захист від дійсності.

(С)

Tuesday, May 2, 2017

Теорія засклених вікон

     Колись давно я працював в одній досконалій компанії, яка мала досконалий спортзал. В спортзалі були навіть ящики з різним боксерським приладдям, яким всі користувались, і були щасливі бити один одному обличчя в правильних обладунках. Але в один день все приладдя раптом "приватизували". Над ящиками з'явилась табличка - 

Приватна власність. Не чіпати!

     Це був забронений в боксі удар нижче пояса, але приватна власність - штука сакральна, і "боксерів" таки сильно поменшало. Прямо як любителів і любительок фітнесу меншає після пляжного сезону, коли настає час для накопичення запасів на зиму.

    І так би все було і надалі, якби хтось з колег не вдався до нестандартного ходу, який докорінно змінив ситуацію, і повернув у зал статус-кво. Одного ранку в залі, на іншому кінці стінки з табличкою про сакральне, з'явилась табличка:

GPL. Можна використовувати в межах цього залу і акуратно

, і один комплект обладунків під нею. А далі відбулось диво. За тиждень комплектів стало два, а за два тижні - три. Вміст ящиків під табличками зрівнявся. Це виглядало наче ріст травинки з-під асфальту - несміливо, повільно, але невпинно і сильно - все змінювалось, і помаленьку ставало на свої місця. Тепер ящики змагались за першість у кількості споряги, і, якби в той момент можна було робити ставки, я б мабуть не поставив на пропрієтарний ящик, а віддав перевагу адептам GPL...

Friday, April 21, 2017

Соціальна поезія

Вже не вперше відчуваю в себе потяг до такої творчості :)

Присвячується Тані і всім дотичним до спроби очистити територію біля офісу від бруду.

Тетяна, вір, прийде весна,
проснеться ваша РДА,
від літаргічєского сна,
натягне ЛКП вона,
і за численними листами,
не раз підписаними нами,
наступить дія, і тогда,
з заправки АNP за вами,
іщєзнєт куча із говна.

Офіційний хлопець

Ярослава повертається з Пласту з Сихова в центр. Сказала що її доведуть. Ввечері, вдома:
- Ти сама їхала?
- Ні, не сама.
- Ті дівчата поклали тебе на трамвай додому?
- Які дівчата? Я була з хлопцем.
- ?? Що за хлопець? Старший?
- Ні, 10 років. І так - він мій хлопець. Офіційний.
- Офіційний?
- Так. Він коли мене побачив, сказав - "Ти мені подобаєшся. Ти будеш моя дівчина"
- А я така - "ну ок"

Sunday, April 16, 2017

Канонічне лицемірство


      Мене щось останнім часом навідує одна думка, яка полягає в тому, що наскільки Церква відділена від держави, настільки ж світська поведінка людей відділена від заповітів Церкви. Колись давно-давно весь цивілізований світ зрозумів, що якщо лишити церкву керувати світським життям, нічого доброго з того не буде. І декретами на рівні конституцій зробив держави "світськими", вирішивши таким чином проблему раз і назавжди. Тепер Держава позбавила себе потреби слідувати канонам Церкви. Причому Церкви лишили в спокої, але в паралельному просторі. Такий собі пакт про ненапад. Держави не рухають церкви, а церкви не звинувачують державу у гріхах і єресях, яких в кожної держави абсолютно безмежна кількість, і це - необхідність, без цього не буде ні порядку ні прогресу.

     Держави на рівні законів це вирішили, а от люди ніяк не наважаться. І все мучаються вибором на кшалт того, що обговорюється в подібних інтервью. Можливо людям варто замислитись над цим під кутом, під яким на це подивились держави, і врешті вирішити це питання для себе, замість лицемірити і страждати від власного вибору?

Saturday, April 15, 2017

Товарищ Кім Ір Сен


      Північна Корея і Південна Корея - закляті вороги. Між ними - непробивний кордон. В Північній засів злий товарищ Кім Ір Сен, який вирішив, що за парканом  його народу буде краще. Він відрубав всім Інтернет, позабирав з магазинів ковбасу, і хоче випробувати чергову ядерну бімбу. А США - проти. Там сидить містер Трамп, який вирішив, що ядерна бімба в товарища Кім Ір Сена - це погано, і поки не пізно - треба є...нути по ньому Томагавками. Тими самими, якими колись індіанці намагались зберегти свою землю від чуваків, які вважали, що всі мають молитись одному Богу, а не якомусь там Сонцю. І от тепер США, разом з Південною Кореєю, збираються є...нути по північній, і рознести весь світ в ядерний пздц.

Thursday, April 13, 2017

Завелика жопа

(перед дзеркалом, несподівано)

Тато, в мене не завелика жопа?

Monday, April 10, 2017

Алкотуризм. La Vie

В мене є мрія.
(С)

Об'їздити якомога більше світу з сесіями алкотуризму, поки мої найбільш рухливі друзі - Професор і Саша-стейкхолдер - не осіли. Вони не сховаються від мене ні в горах Румунії, ні навіть в Австралії. Ні тим паче в Амстердамі, куди щойно переїхав Професор, влаштувавшись робИть на Букінг.ком - градообразуюшче прєдпріятіє Амстердама, на який лише в столиці Голандії працює більше 10 тисяч людей. Я люблю Професора. Я вже тисячу разів говорив це, але ніколи не стомлюсь повторювати. Зокрема за те, що він романтик. А ще любить правильно бухнути, глибоко знає толк в предметі, і завжди радий хорошим гостям типу мене.

Не перемикайте - попереду цікаві відкриття і відвідини найстарішого стрип-клубу Амстердаму...


Monday, April 3, 2017

Make the world a better place

Майже доробили лавки в Парку Франка. Всі п'ятеро людей були дуже щасливі, і закінчили чаєм в нас вдома.


Friday, March 31, 2017

Каста лохів


Пост з серії Україна як вона є.

Шиномонтаж. Колеса перекинули, мені потрібно виїхати. Майстер жестами починає допомагати мені вирулити, але я таки впираюсь задом в іншого пацієнта шиномонтажа.

- Ростік, скажи йому щоб від'їхав, людині треба виїхати.

Виходить водій. Ростік і майстер кажуть - мужик, виїдь будь добрий, оно бачиш - пацану неудобно. Водій щось незадоволено бурмоче, але сідає в авто і здає три метри назад, де я знову впираюсь в нього задом.

 Майстер:
- Від'їдьте будь ласка, бачте - виїхати не можна.
- Якого ..я блаблабла, нехай от тут виверне.
- Тут же бокс і речі лежать, від'їдьте чуть далі, тут же немає парковки, вона на 10м вище.
Водій починає незадоволено бикувати, від'їжджати не хоче. Випадково повз проходить інший майстер. Майстер повертається до воділи, і на чістєйшему матєрному спочатку множить його і його машину на ноль, а потім мультикультурно пояснює щоби той "у...обував звідси на...уй і не пи...дів бо самий хитрови...аний".

Водій миттєво зрозумів звичну для вуха конструкцію, яка йому в сто разів ближча за будь-які реферанси майстра №1 і "Ростіка". Проблема була вирішена, я посміхнувся і виїхав.

Мораль? Наш нарід часто сприймає ввічливість, гідність, і добрі манери як ознаку слабкості і приналежності до касти "лохів". Тримайтесь і не ставайте такими ж.


Monday, March 27, 2017

Filter Bubble

Неймовірна доповідь про "об’єктивність" інтернету і "неможливість" зомбування прогресивних користувачів Інтернету.

https://www.ted.com/talks/eli_pariser_beware_online_filter_bubbles

Sunday, March 12, 2017

Tests Passed!

Дебютний кліп, народження нового бренду. Божевільне стрибання від радості, що це пекло нарешті закінчилось, виросло в щось більше, творчий процес затягнув, і народився кліп TestPassed! Не судіть суворо, це дебют :) Ми старались


На клавішних і другому вокалі - Іванна Дронюк.

Thursday, March 9, 2017

Таблетки від глистів

- Тато, що це за кульок?
- Мамині сукні.
- Які сукні?
- Мама собі купила.
- Ясно. Мамі нові сукні, а мені таблетки від глистів. Все, я на тебе образилась.

Wednesday, March 1, 2017

Криша

Заходив знайомитись новий хед оф енгейджмент. Вперше в цю диру привели когось, зазвичай всі мене оминають. Від коньяка відмовився, хоча видно що любитель, якщо не професіонал.
Сказав йому що я тут криша. Він сказав - "ясно, фінансові питання, і все таке."
- да, точніше і не скажеш.

Видно хороший мужик, і ще не раз зайде...

Saturday, February 18, 2017

День св. Валентина

Особисте. Ліричне. Сумне :)

Він ночі не досипав,
поїздки маршрут планував,
квитки на літак вибирав,
і рейси всі стикував,
нарешті все врахував,
найкращу листівку обрав,
там море намалював,
і тихо на стіл поклав...
а в нагороду лиш х...й дістав.

Дублянку Їй вибирав,
білизну з Нюй купував,
З роботи для цього тікав,
зі святом Її вітав,
і щось навзаєм чекав,
а замість того лиш х...й дістав.

Нікому він не казав,
претензій не висував,
лиш сам тихенько страждав,
і довго сам міркував,
чому він це пам'ятав,
до свята щось готував,
хоч мав іще купу справ,
натомість лиш х...й дістав...

Sunday, February 12, 2017

Йа бордер!

Давно хотів обкатати цей снаряд. Ще з тих часів, коли ми з Махном відбивали на Діминому борді сраки на Знесінні і в нашому парку. Я загалом не сильно люблю види спорту, що вимагають дуже багато вільного часу, оскільки вільного часу мені завжди бракує. Але борд варто спробувати. Хоча б тому, що це абсолютно незвична для людини штука, і підкорити його хоча б на базовому рівні - класний челендж. Якщо лижі пробували в дитинстві всі, то борд - звір незнайомий і загадковий, керується і поводиться геть по-іншому, а тому засвоювати його - цікаво. Крім того це надзвичайно красивий спорт, особливо у виконанні дівчат. А лижники - лижники просто заздрять :) Недоліки - цей спорт вимагає шаленої кількості часу і грошей на підбір обладнання, добирання, перевбирання, черги на підйомниках. Ну і, як будь-який лижний спорт - він травматичний. З моїх знайомих лижників значна частина мають травми, які гукатимуться їм все життя. А я свої синці на сраці вже здається пройшов кілька років тому, і нині впав більш-менш серйозно лише один раз (вітання мій копчику).


Thursday, February 9, 2017

Марафон

     Часом я люблю попиячити. Якщо розбиратись в предметі, а не просто хляти щоб забутись, це - цілий світ. Але просто квасити - нецікаво. Це як сприймати їжу лише як засіб втамування голоду, як бачити у творах Митця лише смішний набір матюків, залишаючи за кадром філософію і задум автора. З часом я розлюбив стандартні формати пиятик, від яких люди забльовують ліфти з тачскрінами і сходові, впадають в агресію чи депресію, а на ранок стругають частинками шлунку і страждають від множинних розривів карми. Одним словом, геть стандартні стаціонарні попойки з дебільними базарами, фальшивими обнімашками, воплями, ранкуванням знайомих дівчат (особливо при дівчатах), і іншими атрибутами. Потрібно щось нове.
 

Monday, February 6, 2017

Під кутом до безсоння

     Якщо зносить течія - рекомендують вибиратись під кутом до течії. Якщо натовп - під кутом по напрямку руху натовпу в бік. Інакше людина швидко втомлюється, і шансів в неї немає. Не претендую на революційно нове, але це працює і без тисняв, лавин, і стрімких течій. Наприклад, у випадку безсоння. Якщо тобі не спиться, і ти лежиш і думаєш як заснути, висаджуєшся від того що не можеш, рахуєш овечок, пробуєш медитувати, крутишся з боку на бік. Ти *борешся* з безсонням, а заснути одно не виходить. Всі знають, що така боротьба дуже знесилює людину. Можливо тому, що це - рух проти течії. 
      
       Альтернатива - вибиратись під кутом до неї. Визнати, що в тебе безсоння, і ти зараз не заснеш. Увімкнути світло і зробити щось, на що давно бракувало часу. Лягти і спокійно подумати над тим, над чим бракує часу подумати вдень. Якщо безсоння парне - посміятись з того факту, що в нас безсоння. Одним словом - припинити веслувати проти течії, визнати її силу, і в міру можливостей скористатись з неї, потихеньку вибираючись під кутом до течії. Я зрозумів, що це працює куди як краще за боротьбу з безсонням. І справа не лише в безсонні, це схоже на універсальну альтернативну стратегію. Замість намагатись не визнавати і не бачити ситуацію, боротись з тим, що вона знов і знов захоплює твою увагу, варто прийняти той факт, що це - сильна стихія, і боротись з нею фронтальним зіткненням - не вийде. І далі - вибиратись разом з течією, зрозумівши її, і скориставшись її силою і перевагами, які вона дає.

Saturday, February 4, 2017

Ікс це 5

Кухня. Лаптоп. Іванка біля плитки. Ярослава робить уроки в себе. З дитячої чути гучний вереск.

- Маммооо!
- Що?
- Ікс - це 5 чи 10?
- Яка умова?
- 5 чи 10??
- Що значить Ікс? Мені потрібна умова.
- Мамаа, ти можеш припинити?! Ікс це 5 чи 10?

(на правах чоловіка втручаюсь я)
- П’ять!
- Дякую Тато, ти - найкращий!

Шум стихає. Іванка дивиться на мене як на Бога, і каже:

- Звідки ти знаєш що 5??
- Я не знаю. Так спокійніше.

Царь звєрєй не знає відповіді

     Вчимо Природу. Там сказано, що Земля крутиться. Довкола вісі зокрема. Швидкість - один оборот за добу. Чому Земля обертається? Це ж реально досить-таки дивно - велетенська куля обертається, притому з *постійною* швидкістю, а я скільки живу ніде не чув пояснення і навіть питання Чому. А знаєте чому я цього не чув? Бо це питання - незручне, і цього насправді ніхто не знає. Я аж присів коли це зрозумів, і досі важко в таке повірити. Наука нє в курсє дєла. Існують якісь теорії-припущення, але вони не тримаються купи навіть з моєї точки зору.

      Коли я повернувся в кімнату після гугляжу, мені було соромно. Ярослава сказала що і так в курсі - "Так створив Бог", а Іванка - що це неважливо, і головне - не заважати їй крутитись :)


На всяк випадок, причин обертання довкола сонця людство також не знає. Ото наукове пояснення - просто годнота:


Круто, да? Майже на рівні Ярославиних пояснень:

1. Для того щоб були зима і літо
2. Якщо б вона не крутилась, для чого їй орбіта?

Friday, February 3, 2017

Зимова сплячка

      Вже не перший рік я помічаю одну цікаву річ щодо себе. Я зазвичай маю купу планів, проектів, і ідей, на які завжди бракує часу. І от є дивна річ - більшість подібних бажань зникають на зиму. Просто зникають. Тобто я знаю, що мені потрібно багато зробити, мої погляди не змінюються, моя особистість - також, але я просто не хочу цим займатись. Я спочатку не звертав на це уваги, і думав, що справа в холоді, бруді, чи елементарних лінощах, і мені просто потрібно зробити над собою зусилля. Але тепер я все менше в це вірю. В мене дедалі більше складається враження, що ці зміни моєї активності невипадково припадають на зимовий період. Сплять же взимку рослини! Вони дійсно сплять, в буквальному сенсі слова. Всі процеси сповільнюються, нічого не росте і не змінюється. Природа консервує себе на період слабкої активності сонця. Ми - частина природи. Чому це в нас життя має бути незалежне від природніх циклів? Цілком логічно, що люди також залежать від активності сонця, але дивно, що я раніше ніде не зустрічав цієї ніби простої думки, і не бачив щоб людство брало до уваги ці природні цикли.

      Якщо ця теорія вірна, людям варто припинити лінчувати себе за лінощі взимку, і не вимагати від себе стабільної активності в цей період. Натомість, провести цей час не в звичних депресняках, а присвятивши цей час чомусь іншому, що вимагає меншої кількості енергії, або енергії іншого типу.

А як у вас? Я один такий? Можливо, хтось зможе навести дослідження, що підтверджують або спростовують це спостереження? Наприклад, статистику подій різного типу влітку і взимку. Цікаво було б глянути.

Thursday, February 2, 2017

Палю тему

Хто хоче спробувати добрий коньяк за не надто високою ціною, і при цьому не розбирається в предметі, і не хоче витрачати час і печінку на дослідження, палю тєму:

Не дякуйте :)

Wednesday, February 1, 2017

Винос тєла

     Мабуть, це найдраматичніший момент, і найненависніше для мене в цьому бізнесі. Я ненавиджу цей звук. Коли в коридорі починається масове ковзання роликів офісних стільців, коли ліфти на поверхах підперті стільцями і коробками, коли в кулуарах спостерігається незвичне пожвавлення - це знак. В цей момент має грати реквієм. Це означає, що з життя пішла ще одна команда. Всі, з ким ти роками срався через кондиціонер, що дує по капронках, відкриті вікна, бухав до нестями, овертаймив, бодався на шпальтах кодеревью, висаджувався через телефонні розмови з кабінету, і ділив останні Ромашки з кухні - всього цього більше немає. Для білих маса розвалився ще один мертвонароджений стартап, а для когось - зник цілий світ, в якому ти жив кілька років. Ти придивився, притерся, і навіть принюхався до цих людей, а тепер твоє коріння виривають з офісної підлоги, обтрушують, і переносять в інше місце. В очах переселенців в цей момент - сум. В когось він мине швидше, в когось повільніше, когось ще довго тягнутиме на старе місце, та все вже ніколи не буде так, як було. Ви все рідше бачитимесь, все менше буде спільних тем, і різниця в поверхах раптом стане прірвою. З часом ти знову звикнеш до іншого кольору стін, узгодиш з тіммейтами як має працювати кондюк, і коли слід відкривати вікна. Ви станете командою, і все буде круто. Аж поки в коридорі знову не пролунає знайомий звук.

Monday, January 30, 2017

Оладки і уроки


- Тато, тобі оладки робити?
- Звісно!
- Спитай мами чи перевірятиме вона нині мені уроки! Я вже не маленька, я закінчила семестр на відмінно, чого їх перевіряти?!
- Нууу, вона напевне хоче, щоб ти краще вчилась...
- Так, йди і спитай її чи вона не змінила свою думку. Мені треба знати скільки робити оладок.
- Причому тут оладки?
- Якщо перевірятиме - ніяких їй оладок не буде!

Sunday, January 29, 2017

"А ви їх записуйте!"

     Білий день. Чудова погода. Балкон. Балкон будівлі санчасті СБУ, що біля моєї школи. На балконі стою я, а під ним - троє полісменів. Полісмени ідеально виглядають, мають красіві кашкети, а один з них схожий чи то на констебля Фрейзера, чи то на Дікапріо в 17. Полісмени на щось чекають. На одного, здається на дікапріо, пада згори бичок, і всі дивляться на мене. Кажу - що хлопці сталось? Мєнти стоять не просто так. Їм потрібно забрати "труп жмура" з приміщення санчасті СБУ, в якій я ще по малолєтству лікувався. Ну, навпроти пам’ятника Пушкіну. І от їм не відкривають. Я кажу - а там же дзвіночок є, ви подзвоніть. Вся спецгрупа на чолі з констеблем спускається вниз дзвонити, натхненні свіжістю ідеї. Я з ними - з цікавості.

Friday, January 27, 2017

Глибокі кишені

В малої дзвонить телефон. В куртці. Я запускаю руку в кишеню, а там - пустота.

- Ярослава! Ти знаєш, що в тебе кишеня дирява?
- Так.
- Ти мамі скажи. Нехай зашиє, це не діло!
- Я говорила.
- І що?
- Вона зашила. Але там залишилось дуже багато корисних речей, тому я розпорола назад. Посперечаєшся на 10 гривень, що в мене там є тапки?

Thursday, January 26, 2017

Смак

       Це мав бути чудовий вечір, незважаючи на те, що я був стомлений. Це фаревел-паті було особливе з двох причин. По-перше, воно відбувалося, здається, в п'ятий раз :) По-друге, фаревелив один з друзів, за якими я буду журитись скільки буду жити. Єдиний вихід в такій ситуації - гарно напитись разом, щоб момент прощання не був настільки болючим. Отже, пообнімавшись з усіма, я налив собі старого доброго Кахетіча, і приготувався до приємного побачення з колись улюбленим коньяком...
Фу! Де мій старий грузинський дружбан?? Що це смердить на мене зі склянки ацетоном, і смакує паленим цукром??  Ми відкоркували другу пляшку, але нічого не змінилось. Можливо, справа була не в Кахетічі, а в мені... 

Tuesday, January 24, 2017

Офіс - це там, де ти п'єш на роботі

Останнім часом в силу різних обставин я все більше працюю вдома. І це мене лякає. Це звісно дуже зручно, але є і небажані сайд-ефекти. Зокрема я помітив, що майже покинув спорт, припинив спілкуватись з людьми, і потихеньку десоціалізуюсь. Як вишенка на торті - я помітив, що почав випивати вдома. Ну прямо як в офісі...

Thursday, January 19, 2017

Ето да...

Макдональдс.
- Тато, ти щось будеш?
- Хмм, так мабуть. Хоча я ж щойно їв... Мені щось останнім часом постійно хочеться їсти.
- Це не страшно.
- Думаєш?
- Так. Нічого страшного. В мене таке було. Просто ти ростеш.

Tuesday, January 17, 2017

Вірш в дебазі

Тестуємо з колегою програмку для Ведроїда. Народився вірш:

І молвіл он,
якого ж х...я,
не бачу ніц у треї я?!,
Роман! Не бачу ніх...я!,
кричав він в скайпі, панікуя

P.S.

Ця поїздка почалась погано, і відповідно завершилась.
В поїзді ввічлива англійська контролерка чарджнула нас на 128 фунтів за відсутність дисконтної карти, а в аеропорту нам додали 20 фунтів за 2.5кг перегрузу. Доїхавши на орендованій машині з Жешува до Кракова, я виявив на своїй машині величезну гулю, яка хз звідки виросла за 10 днів. Гуля на дозволених на автобані 140 - це майже гарантований колективний прохід в кращий світ, тому добре що помітив. На додачу я бахнув машину на стоянці, злегка збивши бампер, але вже не мав сил чекати на власника, і просто поїхав геть. Пробач, польський друх, я не хців. На швидкості 80 доїхали до кордону за 6 годин, добре хоч колейка була помірна :)
Пекельна була подорож...

Чудове місто з гавняною їжею

От що в останній поїздці в Британію пройшло чудово і безпроблемно, так це поїздка з Манчестера в Барселону :)  Поки Ярослава балділа від товариства сестер і відсутності контролю з боку мами, ми встигли нарешті відвідати Іспанію. Барселона чудове місто з жахливою їжею. Стільки гівна на одиницю часу я не їв ніколи. Знайти щось більш-менш їстівне вдалось лише в останній день ввечері, причому один раз - в Ірландському пабі. Мені здається, в мистецтві перетворити смачні продукти на гівно іспанці перемогли американців, що я вважав неможливим. Символ іспанської їжі для мене тепер отакий:

Saturday, January 14, 2017

Пацанячі забавки

Прийшов додому після тренування - ліва рука труситься так, що чаю не налиєш. Херові відчуття. Да да, я знаю що перетреновані кінцівки можуть труситись, але мої кінцівки тренуваннями точно не здивуєш. Сподіваюсь це не через кілька пропущених ударів в головєшку. Стрьомно стало. Не хочу боротись з містером Паркінсоном і його товарищами. Допоміг лише візит до доктора Гленлівета, і то не до кінця...


Sunday, January 8, 2017

Forget It!

Вже колись давно я писав про зберігання інформації на тривалий термін, і тепер знову зіткнувся з цією історією. Різдво - час, коли український айтішник має безпробудно квасити чи їздити по закордонах. Можна на лижі. Не пасує айтішнику в ці дні перебирати архіви. Але так сталось. Після прибирань фізичного простору потрібно прибрати простір інформаційний. Для ментального очищення і впорядкування хаосу в голові.

Ironport team 2011

Такоє. Всі стали кращі. Настоялись наче коньяки в дубових діжках...



п.с.
Німб зацініть. Впізнаю тонкий стьоб від Бистрікова

Friday, January 6, 2017

Школа

- Сьогодні вчителька задала нам навести українські прислів'я. Потрібно було починати зі слів "Українці говорять: ...".
- Круто. І що ти придумала?
- Я не пам'ятаю. Але Анька написала: "Українці говорять: москаляку на гіляку"
- ??
- Угу. Вчителька сказала що то не зовсім прислів'я, але на 9 балів заслуговує.

Thursday, January 5, 2017

Потоп



Одна з найкращих книг цього жанру на мою думку. На відміну від інших творів на цю дуже хитку і непевну тему ця книга дійсно схожа на грунтовну серйозну спробу розібратись в предметі, і відповісти на питання чому люди бувають щасливі і не дуже.

Saturday, December 24, 2016

Життя як у кіно


- Це було круто! Вчора я весь день почувалась так, ніби ми - герої пригодницького фільму. Неймовірна щільність подій, неймовірні збіги, шалена швидкість і драйв. Я не можу повірити, що все це сталося з нами! Це було неймовірно! Дякую!
- Ти дякуєш мені за серію проколів, які призвели до втрати шаленої кількості грошей, часу, сил і нервів, і при тому все це могло завершитись невдачею?
- Це було прекрасно! Я щаслива! От якби ти лише міг дізнатися для мене одну річ...

Monday, December 12, 2016

Сенс життя

В машині.

- Ти якась зажурена. Щось сталось?
- Ні, просто задумалась.
- Над чим? Над сенсом життя?
- Та ні, в чому сенс життя я знаю.
- ?? І в чому?
- Сенс життя в кожного свій, тато. В когось гроші, в когось колекція собачок, в когось...
- А в тебе?
- В мене - щоб школа зникла.
- Як зникла?
- Так, зникла і все. Щоб її не стало.
- А ще?
- Щоб нитки були невидимі!
- А це для чого??
- Щоб вчителька праці не доколупувалась що шви криві!

Sunday, December 11, 2016

Англія. Серпень 2016

Без особливих коментів. Просто щоб не забути черговий візит.


Thursday, December 8, 2016

Empathy


     Іноді людина буває просто втомленою. Іноді в людини буває фіговий настрій. В такий момент поруч завжди знайдеться хтось, хто буде весело стрибати довкола, доколупуватись чому в тебе кислий фейс, а почувши чому - буде всюй вечір "розважати" тебе, розповідати про те який прекрасний цей ху...овий світ, і штрикати тобі пальцем в ребра. Не знаю для чого останній акт милосердя в той момент робиться, можливо щось спадкове. Така собі невідкладна допомога при журбі - емоційна дефібріляція. Штрикнув людині довгим пальцем в ребра, і життя знову прекрасне. 

Tuesday, December 6, 2016

Новий етап! Перехрестя


Все як завжди. Як Шерлок Холмс віддавав всі лаври Скотланд Ярду, а сам розкурював трубку шмалі і медитував. Як фаворитки так і лишались під ковдрами, виставляючи напоказ королів. Як...
Ми завжди в тіні, але ми на світлому боці місяця.

Monday, December 5, 2016

Amazing. Filter bubbles

Дуже кльова доповідь. Про те, на що я давно звернув увагу. Даючи ілюзію вибору і свободи, Фейсбук насправді звужує кут огляду і може призвести до "тунельного зору", і ситуації коли всі думають і діють однаково. Що я частково спостерігаю зокрема і серед своїх фб-френдів. Я вже думав було що я параноїк, та несподівано натрапив на цікаву доповідь, яка дуже точно відображає мої враження.



Sunday, December 4, 2016

Дурні питання

  • В тебе хоч мальчик/дєвочька є?
  • А коли ти женишся-вийдеш_взамуж?
  • І коли там вже лелека прилетить? Ви плануєте?
  • А коли буде братик-сестричка? Можна надіятись?
Цей список можна продовжувати. Список безтактних, тупих запитань, на які відповідь по суті має бути завжди одна:
А тебе це ї...е?
, та виховання вперто не дозволяє. Люди, не ставте цих запитань іншим. Не псуйте собі карму.

Friday, December 2, 2016

Як псуються люди

Жизнь свою потрібно так прожити,
щоб соромно не було за роки,
що прожив ти їх так, 
як пі...арас паскудний...
 
(С) Л. Подервянський



       Ти відкриваєш на роботі фейкбук, а там - черговий пост розчарування і зневіри. Про те, як міністр внутрішніх справ, що пафосно говорить з телеекранів про свою велику місію, роздає наградну зброю жінкам своїх кумів. Про те, як відомий борець з беспрєдєлом міліції бере хабар з впійманих ментів за мовчання. Про контрабанду, яку кришують бійці АТО. Про розкрадання мільйонів на будівництві аеропортів, доріг, і мостів. І думаєш - чому в світі так багато негідників? Звідки вони беруться? Чому людина, що потрапляє нагору, одразу стає захланною і безпринципною?

Thursday, November 24, 2016

Не можна мстить, повинні ми любити...

     Є наступна теорія. Люди роблять багато поганого не тому що вони погані, а часто тому, що вони просто не розуміють чому зроблене ними - погано.

    Блондинка на каблах 17см перекрила тротуар мерсом-кубіком? А якщо припустити, що вона не апріорі "..а що насо...ла на джип", а хороша дєвочка? Вона може щиро не розуміти чому перекривати тротуар недобре, бо останній раз ходила пішки лише по території Фешн-Клабу.

Thursday, November 17, 2016

OpenSource

    Навіяно читанням "Reinventing organizations". Невже сказане там - правда, і існують організації, що розвернули систему на 180 градусів, давши співробітникам нечуваний рівень свободи і поінформованості, і цим досягли не очікуваного армагедону, а навпаки - підняття свідомості і активності людей?

     З одного боку, мозок звик до іншого. Сучасний бізнес-світ виходить з того, що більшість людей не хочуть приймати рішення, брати на себе відповідальність, і вимагають постійного менеджменту. Без цього вони не знають що робити, і почуваються дикомфортно і неспокійно. З цієї причини по всьому світу щодня тренуються, вдосконалюються, і працюють мільйони менеджерів, хороших і не дуже. На цьому стоїть світ. 

Sunday, November 13, 2016

Сертифікат найгіршого тата

Я всього лише попросив Ярославу прибрати в кімнаті, і пообіцяв відписати її від ФБ, якщо цього не зробить.



Saturday, November 12, 2016

Reinventing organizations. Good start

Why do so many people work so hard so they can
escape to Disneyland? Why are video games more
popular than work? ... Why do many workers spend years
dreaming about and planning for retirement?
The reason is simple and dispiriting. We have
made the workplace a

frustrating and joyless place where
people do what they’re told and have few ways to
participate in decisions or fully use their talents. As a
result, they naturally gravitate to pursuits in which they can
exercise a measure of control over their lives.
In most organizations I have been exposed to
around the world, ... we still have the offices “above” the
working people ... who, without consulting workers, make
decisions that dramatically affect their lives.
Dennis Bakke

     Тепер я пройшов половину, і точно раджу цю книгу для всіх хто цікавиться питаннями організації праці і мотивації. Зазвичай авторам і сценаристам важко мені догодити, та від цього твору я не можу відірватись, хоч мені нелегко читати англійською.

Автори пропонують грунтовне дослідження на теми:
Чи можлива і наскільки життєздатна інша структура організацій крім стандартної пірамідальної, в яких всі ми працюємо?
Чому часто люди ставляться до своєї роботи пасивно і безініціативно, і як це змінити?

     Висновки авторів часом важко сприймаються. Розмірковуючи над подібним, я мав підозру, що класичний менеджмент і тип керування самі деякою мірою розбещують працівників, відбиваючи в них здатність приймати рішення і брати на себе відповідальність за них. І як "бонус" - віддаляють їх від проблем, які вирішує організація, тим самим позбавляючи роботу сенсу, а людей - мотивації і блиску в очах. 

        Це все обгрунтовано і класно написано, багато в чому перегукується з близькими всім темами типу виховання дітей, і сприяє роздумам над сенсом життя. І при тому написано без претензій на абсолютну істину, і без фанатизму. Одним словом, хайлі рекоменд.


Я взяв на себе сміливість насмикати з книги цитат, що дають уявлення про вміст книги.


***
The concentration of power at the top, separating colleagues into the powerful and the powerless, brings with it problems that have plagued organizations for as long as we can remember. Power in organizations is seen as a scarce commodity worth fighting for. This situation invariably brings out the shadowy side of human nature:
personal ambition, politics, mistrust, fear, and greed.

Thursday, November 10, 2016

Хочу Новий Проект


Епіграф:
 - Я тут на роботу нову влаштувався - в пожежну частину.
- І як тобі?
- Ти знаєш, непогано. Форма красива, зп вчасно дають, відпустка велика. І хлопці такі кльові підібрались - каву, чай п'ємо, в шахи граємо... Але є одна проблема - як пожежа, так хоч звільняйся!

***

     Мабуть, одною з найбільш рейтингових тем в спілкуванні програмістів (після машин і айфонів) є тема нецікавості проектів. Я не зможу перелічити скільки я чув скарг на те, що доводиться допилювати існуюче гівно, яке (неодмінна складова подібних розмов) давно потрібно повністю переписати, причому на найновіших фреймворках і найтрендовіших мовах. Фіксати баги? Розбиратись з тонами існуючого коду? Я? Не для того мама квітку плекала! Мені б стартап! Там я розвернусь. Ми напхаємо туди найкращих технологій, і код в нас буде 90-60-90. Що, там також за півроку будуть баги, легасі, і купа журби? Ну, пацани, це вже без мене. Я не хочу розбиратись з існуючим (апріорі ідіотським) кодом, займатись багфіксом, розвивати і допилювати робочу систему. Мені треба рости і щоб був драйв. Одним словом, дайте мені новий проект!

Thursday, November 3, 2016

Звідки береться щастя

(ще з роздумів під час монологів англійською)
 
(Один мій друг попросив запостити, оскільки не має зараз Інету, а думки так і розривають його черепну порожнину)




*****
      Вона чудова. Найкраща в моєму житті. Коли ця ідилія, як все добре, мине, я буду згадувати цей час як найдивовижнішу пору свого життя. Краще я почувався лише коли я купив свій перший шуруповерт, і кілька днів все довкола здавалось мені шурупом, а я  почувався казковим велетнем з вундервафлею в руці. Я навіть не буду описувати всі Її принади, щоб не викликати в читача нападів заздрощів. Лише скажу, що вона - робота моєї мрії. Мабуть, мені просто дуже пощастило.

Monday, October 31, 2016

Починаємо все спочатку

Після піврічної мовчанки і ескалації до мера Львова, питання пішло на друге коло :)


Friday, October 28, 2016

Закриття сезону

Закрили сезон! В останній день практично повністю відновлено найпроблемніший рядочок лавок в парку. Kostyantyn Leschenko Yuriy Havryliv - ви зробили велику справу, і карма ваша тепер чиста наче в кота лапки.
Багато чого вдалось цього року. Багато людей долучились до ініціативи. Своїми справами вони зробили своє місто і країну кращими.

Так було

Так стало

Wednesday, October 26, 2016

Про Любов

Як виявилось, промовляння про себе монологів англійською має приємний сайд-ефект - воно сприяє філософським роздумам, які я так *люблю*. Сьогодні, йдучи темним Стрийським парком, я бурмотів собі під ніс про любов. Або про кохання. В українській мові це поняття чомусь розділене на два слова. Цікаво чи унікальні ми в цьому плані...

Якщо людина говорить, що любить свою країну, чи щира вона?

В краплі відображається море. Я люблю аналогії мікрорівня. Якщо хлопець говорить Тобі, що він Тебе любить - чи насправді це так?

Як на мене, найкращий універсальний тест на любов - доволі простий. Якщо людина любить, їй "не все одно". Якщо в коханої щось не так, людина, що любить, буде непокоїтись через це, і намагатись це виправити.  Якщо в  дитини дирка на одязі чи соплі з носа, люблячі мама й тато це побачать, і їм болітиме, що дитина ходить у дранті і в соплях. І тому дирку вони зашиють, а соплі витруть. При цьому дирка на одязі чужої дитини, її соплі, чи сумний вигляд якоїсь дівчини на вулиці хвилює Вас не більше, ніж проблеми індіанців племені Шайен. Вам все одно. Ці люди не дорогі вам, ви їх не любите.

Ознака любові - турбота і небайдужість. Якщо хлопець відправляє дівчину саму додому темрявою, бо зайнятий. Якщо він не готує дівчині чай з варенням коли в неї застуда, і не сидить біля неї коли їй недобре - він її не любить. Крапка. І абсолютно неважливо скільки разів він сказав зворотнє. Це просто порожні балачки, а хлопцю просто хочеться сексу, рейтингу, борщу, чи ще чогось.

Повертаючись на макрорівень - якщо людині не болить купа сміття під її будинком, розбита дорога до офісу, чи понівечений парк, і людина нічого не робить щоб це виправити, то людина свою країну не любить. А слова про любов до своєї землі під час споглядання заходу сонця з Пікуя під шашличок - це те саме, що слова про кохання хлопця з мікрорівня вище під час сексу. Вони нічого не варті. Така людина просто використовує цю землю для барбекю і наживи, і абсолютно про неї не дбає, а значить і не любить її.

Як тут не згадати Шептицького (на фото нижче) -
Не потоком шумних і галасливих фраз...

Monday, October 24, 2016

Про повернувся

І це пздц як кльово!

Friday, October 21, 2016

Таймаут

Цікаві досліди. А вирублю-но я на тиждень скайп, фб, новини, і обріжу реальні контакти з людьми. Ні, я не бухаю, не помер, і не поїхав в Тибет. Я просто вирубився з Матриці. Не те щоб ви всі мене зає...али, але якось хочеться усамітнення і катарсису. До зустрічі.

Monday, October 17, 2016

Уроки праці

З роботи і за уроки. В школі трудовики Міхаіл і Андрюша навчили нас прибирати підсобку і не здувати опілки ротом, а тепер я проходжу дівчачий курс. Наразі засвоїв вузли, шви (поки лише чотири), і мистецтво аплікації. Оцінки добрі, видно талант і рвєніє..


Saturday, October 15, 2016

Дизайнери підкололи :)

Іванна купила собі вагу "щоб похудати", а потім звернула увагу на дизайн :) :)


Friday, October 14, 2016

Роздуми того хто вічно і безуспішно вчить мову


      Я сидів на роботі і апгрейдив Демандз в йо-клієнтах. Я займався цим другий день, і тому мені було капєц як сумно. На додачу за вікном валив дощ, з бухла була лише смердюча румунська цуйка, і тому попити коньяк, сидячи на підвіконні, і споглядаючи соціальне дно Бєлоснєжки, сьогодні не випадало. І навіть повіситись в кабінеті не було де. До того ж я знав, що як тільки Северин-Джун почує за стінкою шарудіння, він стопудів прийде, і все одно підступно витягне мене з зашморгу. І потім замість гарячої джакузі в казані буде запльована підлога, лікарі, і болюча гематома від шприцу...

     І я вирішив послухати щось англійською. Перший ж ютуб на запит "english podcasts with subtitles" викинув мене на цікавого позитивного чувачка, що говорив абсолютно зрозуміло, хоча і швидко. Я таке люблю. Я спочатку не дослухався до того що він говорив, але він бив точно в ціль - мова йшла про те як стати флюент спікером. Його основна ідея була в тому, що традиційні методи навчання мові добрі лише для того, щоб здати тести, і малоефективні для підготовки "вільнобалакучих". І з цим важко сперечатись, адже більшість з моїх знайомих вчать англійську все життя, і говорять при цьому абсолютно жахливо. Включно зі мною. Мова примітивна, повільна, і з купою помилок.

     Щоб перевірити себе, виконайте наступну вправу. Нехай ваш колега візьме в руки сорочку, і слухає ваші команди. Тільки не мовою жестів. А ви маєте розповісти йому англійською як скласти сорочку таким чином, щоб її не соромно було покласти в шафу. Мій результат був пічальний, якщо не сказати ганебний. Інший тест, який я також з тріском провалив, чекав на мене по поверненні з готелю, шланг душу в якому був пристібнутий до вертикальної планки таким чином, що я ледь зміг помитись. І от коли я спробував розповісти це англомовному родичу, я весь аж зіпрів. Спробуйте :)

І от далі в подкасті йшов висновок - якщо ви хочете стати флюент-спікером, ви повинні вчитись так як вчаться флюент-спікери. А флюент-спікери не вчаться за підручниками граматики і списками слів. Вони вчаться так, як вчаться діти. 

Thursday, October 13, 2016

Це я гештальт закрив, та?

Як там зараз правильно говорити? То я гештальт закрив? Мені здається, це був найбільш абсурдний випадок в моїй практиці. Питання, що вимагало півгодини роботи і кількох кубиків бруківки, вирішувалось півтора роки, і вирішилось лише після звернення особисто до мера Львова :) Побачивши цей лист в дверях, я не повірив своїм очам, і вибіг на вулицю в футболці, щоб переконатись. Все зроблено. Це просто якийсь фантастичний день...



Wednesday, October 12, 2016

Для справжніх шанувальників

Ось такий коктейль пробували...


Monday, October 10, 2016

Лабрадоритові Пазли


     Це був був найважчий пазл в моєму житті. Зокрема тому, що кожен елемент важив не менше п’ятидесяти кілограм. Це був пазл з найдовшим процесом складання. Загалом, з перервами ми складали його близько чотирьох місяців, з різними людьми, і за різних обставин. Найскладнішим було знайти місце для останнього елементу. Цей процес розтягнувся дуже надовго, бо останній елемент ніяк не хотів вписуватись і завершувати загальну картину. Після наших численних спроб і розчарувань, вмовити останній елемент стати на своє місце зміг лише каменеобробний завод міста Львова.


Sunday, October 9, 2016

Борець з харизмою :)

Під час перебирання шафи на мене чекав дуже приємний сюрприз - пакет з футболками, про існування яких я навіть не знав. Це нагадало мені про аж два звання, присуджені мені Логікою далекого 2013-го року. Класні футболки, як не дивно мені підходять, та не впевнений чи варто вдягати їх в чужий офіс :)


Що найцікавіше, так це те, що вже в новому офісі на ДН мені подарували отаке:


Як вони знали...

Thursday, October 6, 2016

Боржава сімейна. Грусна історія..

Все було пздц як складно. Єдине що було хорошого в тій йобаній поїздці, то це - фото. Я викладу їх без тексту. Коли хочу щось написати і згадати - сльози затуляють екран...


Wednesday, October 5, 2016

Складні розмови


Коли ставки - високі, а емоції - сильні...

      Людина еволюціонує сотні тисяч років. Більшість цього часу вона жила в надзвичайно агресивному середовищі, де щохвилини можна було стати чиїмось обідом. Білки тоді були як Б-52, а таргани як собаки. І риба тоді була не пара нинішній - без трусів у воду не зайдеш.

Monday, October 3, 2016

Набивка душі


    В тренуваннях з єдиноборств є один недолік, що відлякує більшість людей. Щоб стати так-сяк готовим до бою, необхідна так звана "набивка". Звичка отримувати удари, терпіти біль, і йти далі. Досягнути цього можна лише регулярно отримуючи удари і дивлячись в очі партнеру. Поки людина не "набита" - жодна техніка їй не допоможе. Регулярно отримуючи удари, тіло звикає до болю і синців, і це перестає лякати. Саме завдяки цьому кікбоксери лупасять лоукіки в грушу і не кривляться, хоча ненабитій людині це жах як болить.

Коли я кидаю фейсбук


Все ж таки фейКбук і новини одебілюють нарід. Я от коли кидаю фейсбук, новини, і бухати - прямо просвітлююсь. Я починаю автоматично шукати більш цікавий контент, і більше думати. Якщо не зациклюватись - це приносить задоволення від процесу. Сьогодні, обговорюючи з батьком одну сімейну тему... 
стоп, я що, говорив з батьком про щось крім "як справи?" ?? О-о! Мабуть це і є зрілість!

Saturday, October 1, 2016

Про Натхнення



    Останнім часом я полюбив такий специфічний тип медіа-контенту як інтерв’ю з цікавими людьми. Переважно людям, в яких вже беруть інтервью, є що сказати, і тому слухати це дуже цікаво. Цей раз мені трапилась бесіда з солістом музичної групи, якого спитали про секрет успіху.

Friday, September 30, 2016

Країна, про яку ніхто нічого не знає


     Що ви знаєте про Румунію? Якщо всі ваші знання обмежуються тим, що це - край циган, і батьківщина головного цигана Дракули, то ви потрапляєте в 99% освічених людей з мого оточення, які не знають про Румунію абсолютно нічого. І навіть (як от я) того, що схрещена з Рено і всім в нас відома Дача Логан - насправді оригінально румунська марка, і взагалі-то ніяка не Дача, а Дакія. І це саме ті Даки, що на наших захоплених дитячих очах за сорок копійок завзято місились з римлянами на екрані кінотеатра Першотравневий. Ще до того як його розвалив землетрус під час фільму Легенда про Динозавра (нам тоді віддали гроші за квитки).
Все - неправда. Румуни - нащадки даків. Гарний народ, зовсім не схожий на циган. Навіть їхні прикордонники - дружні, посміхнені, а прикордонниці часто і відверто симпатичні.

Wednesday, September 7, 2016

Але

      В мене є продовження теми про влаштування безпечної схеми руху на перехресті біля мого офісу. Точніше, завершення. Обіцяю - я більше не буду постити пісних нудних апдейтів про те, що черговий запит проігноровано, черговий термін пройо...но, і чергову обіцянку обіцяно. Я також не буду говорити про те скільки часу, зусиль, і нервів я витратив на цю справу.
 
      Я б взагалі давно лишив це питання, якби не одне дуже суттєве Але. Воно полягає в тому, що, незважаючи на звинувачення в песимізмі, я тривалий час намагаюсь залучати до позитивних змін довкола своїх друзів, знайомих, і колег. З різних причин наші люди дуже зневірені у тому, що від них щось залежить, і без подолання цієї зневіри нам ніколи не вибратись із тієї ситуації, в якій ми знаходимось. Для того, щоб люди були більш активні, і долучались до побудови світу довкола, їм дуже важливо знати, що їх дії і справи не безнадійні, і що не варто опускати руки.

      Зрушити цей стереотип - важкий і тривалий процес, але без цього нічого не буде. І якщо люди раз за разом бачать, що навіть їхні мінімальні зусилля - поставити підпис під зверненням до міської влади - не дають результату, їхня зневіра зміцнюється, а їхня довіра до донкіхотів - падає. Як результат - абсолютно, до речі, закономірний - наступного разу людина не зробить навіть цього мінімуму. А той, хто патетично говорив банальності про те, що відчиняють тому хто стукає, і що не все так безнадійно, виглядатиме в їх очах придурком і фанатиком. І на це немає чого ображатись - це нормально і мабуть правильно.
 
       Неправильно інше. Неправильно те, що під пафосний телеекранний пиз...ьож про "збудуймо свою країну" і "візьми і зроби" влада міста Львова своїми діями вбила віру у те, що не все пропало, у трьох сотень абсолютно реальних людей - моїх друзів, знайомих, і колег. Віру, що лише зароджувалась. А це здебільшого ще дуже молоді люди, які лише починають доросле життя, мають добрі мізки, добру роботу, і можуть в будь-який момент спакувати чемодани. Вони більше не ставитимуть навіть підписи під зверненнями до влади міста Львова, не кажучи вже про те, щоб робити щось самим. А я більше не проситиму їх про це. Не те щоб я дуже боявся зміцнення свого іміджу придурка-донкіхота. Ні, просто мій кредит довіри вже вичерпався, і я більше не хочу робити свій внесок у їхню зневіру, і зміцнювати її ще більше.

Amen.

Friday, September 2, 2016

День філософії. Робота.

Як добре, що ти до мене прийшов. Мені було сумно і ти прийшов саме вчасно. Я сидів на вікні і пив коньяк, вікно було відкрите, а в голову лізли численні філософські роздуми. Здебільшого не дуже позитивні, але це як кіно - найкращі фільми майже завжди сумні. 

     Поруч з думками про багатожонство і херові вареники в голові юрбились і думки про роботу. Колись давно-давно в мене була зарплата сто доларів, я не міг на неї прожити навіть сам, та робота приносила мені радість і задоволення. Тепер, вже давно-давно, цього нема. Хоча моя зарплата виросла, і я виріс професійно. Можливо це вік, звичка, втома. А можливо і ні. Можливо тоді я робив справу, результат якої я бачив. Я бачив як конектяться юзери, які щойно мені дзвонили що не можуть зайти в систему. Мені приносили шоколадки зі словами вдячності дівчата з Інтернет-клубу. І це для мене було гідною винагородою за два місяці роботи над білінгом Інтернет-клубу. Мені ставив пузирь Броніч за нову онлайн-статистику, на формування якої він раніше витрачав тиждень часу, а тепер на це йшли хвилини. І навіть коли я сидів під столом на відділенні пошти і лагодив термінал, що приймав платежі, поки оператор відбивався від розлючених пенсіонерів і неадекватів, що не могли заплатити за телефон - я відчував себе майже героєм, що робить потрібну справу. Результат був близько, і я відчував наскільки Справі потрібен я. І мене це шалено перло. Заради цього відчуття я міг прийти на роботу вночі і просидіти там допоки все не запрацює. Я не вимагав за це жодних компенсацій, і не почувався ошуканим коли мені жодного разу не замовили піцу в офіс.

     А що в нас тепер? Не у всіх звісно, але в більшості. Ми здебільшого не знаємо бізнесу кастомера і не користуємось продуктом, який пиляємо. Як він працює нам також не видно. Праця, важливості і результату якої ми не відчуваємо і не бачимо. Навіть якби і бачили - це чужий продукт, в який ми робимо настільки дрібний внесок, що результат нашої роботи важко побачити. І цей результат настільки далекий, що нам здебільшого байдужий. Він відірваний від нас. До цього всі звикли. Ми працюємо за непогані гроші, та бачимо лише кількість змінених рядочків і результати білдів у Дженкінсі. Критерій якості нашої роботи. Але цього мало для робочого щастя. Це не дає відчуття що ти робиш важливу і потрібну Справу. Робота перетворюється на технодрочерство в кращому випадку, або на просте заробітчанство в гіршому. Цього мало. Це примушує нас шукати адреналіну в нових фреймворках, лібах, мовах, та плюсах до зарплати. Хибний шлях...

День філософії. Багатожонство.

Цікаво, чому так суворо заборонено багатожонство? Проституція - хай буде, педерастія - взагалі тренд, партнерство без шлюбу - way to go, всіляке б...во - прошу дуже, а от багатожонство - табу у всьому західному світі. Цікаво чому? Кажуть, в Європі колись навіть за це вішали. Цікаво, що в ньому такого поганого? Здавалося б - самі плюси. Чоловіки не заводили б коханок, принижуючи цим і коханок і законних жінок. Чоловіки мали б стимул розвиватись, бо жінка завжди може піти до більш перспективного і "якісного" чоловіка, не заморочуючись тим, що він "занятий". Жінки не виходили б заміж аби за кого, бо "все одно краще ніж без мужика". Дітям було б веселіше, бо їх було б більше. Розлучень і страждань стало б менше. Суцільні плюси. Дивно. Чому? Зараз наче легалізують все підряд. Практично легалізували проституцію. Вже здається скоро легалізують педофілію і зоофілію. А от про багатожонство ніхто навіть не заікається.

Why?

День філософії. Графомани х...ви

     Ви часто їсте вареники? Тоді вам часто трапляються погані вареники, які складаються переважно з кавалків несмачного тіста і мізерної кількості "контенту". В такі моменти завжди дуже хочеться, щоб з продукту обтрусили більшу частину недовареного тіста, і лишили в правильних пропорціях лише те, що дійсно потрібно і корисно. Вам не хочеться запихати в себе непотрібну вам гору тіста, і боротись зі здоровим рефлексом вашого орального апарату викинути всю цю гидоту назад. Вам хочеться правильних пропорцій і хороших вареників. Однак, нажаль, інтереси виробника в даному випадку розходяться з вашими інтересами. Бо вареники продають на вагу...

     Як часто при читанні "розвиткових" книг, в тому числі дуже відомих авторів, у вас виникає відчуття, що кожну сторінку доводиться запихати в себе наче той херовий вареник? Останні книжки, які мені траплялись, викликали саме такі асоціації. Автор повторюється по десять разів, лиє воду, пише довжелезні анотації до своїх творів, і загалом робить все, щоб тіста було побільше. В результаті я мало того, що не отримую жодного задоволення від читання, так ще й часто взагалі не можу вхопити ідею творця. Є відчуття, що мене просто дурять. Я заплатив за тісто, і витрачаю час на те щоб його прожувати, причому без жодної користі для свого організму. Таке враження, що авторам платять за кількість символів, і книжку на п’ятдесят сторінок видавати просто нерентабельно. Якщо вже так, і кількість символів потрібно штучно роздути, так хоча б робіть це красиво і доречно, щоб це було цікаво читати. Як це робив, наприклад, Карнегі. Тоді я згідний це їсти, це хоча б приємно. Але ж ні - в переважній кількості тісто немащене і настільки паршиве, що вже і того що в середині не хочеться. Якщо так піде далі, я мабуть взагалі перестану читати подібні книжки.

Thursday, September 1, 2016

Вереск гальм і не лише

    Надійшла відповідь на лист щодо вереску гальм маршруток у Львові. На перший погляд цей лист - звичайна відписка, та насправді це не так. З відповіді видно, що це питання було підняте на спільному засіданні міської влади і перевізників. Місто поінформувало перевізників, що мешканцям не подобається те, що маршрутки ревуть наче лось у шлюбний сезон. Перевізники доведуть це до своїх механіків. Механіки стануть уважніше ставитись до обслуговування гальмівних систем. Це не виправить проблему повністю, але на це звернуть увагу.
    Відповідь показує важливу річ. Коли щось не так - не можна мовчати. Мовчання означає, що все добре. Якщо щось не влаштовує - про це потрібно говорити прямо і вголос. І чим більше буде таких голосів - тим краще.


Макс, це щоб ти не думав що я тут груші збиваю


Тренування. Йоркшир. 2016.