Після минулорічного відпочинку у класичному і дорогущому Яремче цього року вирішили пошукати щось дешевше і тихіше. Після нетривалих пошуків вибір зупинився на сонячному Закарпатті, с. Жденієво Воловецього району. Основним джерелом інформації був все той же
http://karpaty.info. Зупинилися на готельчику Берегиня (
http://www.karpaty.info/ua/uk/zk/vl/zhdeniyevo/hotels/beregynya/) де номер з усіма зручностями пропонували за 100 грн/добу.
Купе поїзду Львів-Воловець виявилося досить комфортним, головне що працював кондиціонер і були нормальні сусіди. Хоч і дорожче плацкарти, але я бажаю їхати як людина, а не ВРХ :-) Далі таксі (100 грн) по надзвичайно гарним місцям кілометрів 20, під веселі розмови таксиста про місцеві особливості і цінності. Є там пост ДАІ, тепер вже закритий, під назвою "Золоті Ворота". Назву отримав за те що кожна вантажівка спинялася, водій давав 20 грн персоналу і їхав далі. Не давав - вантаж на огляд на невизначений термін. Та ж система - будки для оплати на виїзді з мосту - діє на справжньому Голден Гейті, тільки там, сподіваюсь, все законно :-)
Інший вартий уваги об"єкт - бункер "
лінії Арпада", видовбаний в горі. Зберігся, кажуть, досить добре на відміну від всім відомого вінницького. Знаходиться у с. Верхня Грабівниця, за місцевою легендою має підземне сполучення зі Свалявою (50 км). Кожен може собі уявити що значить прорити 50 км в камені і зробити відповідні висновки... Але побувати там було б дуже цікаво.
Готель приємний, на 9 номерів, все чисте нове і зручне. Персонал ввічливий, кухня досить смачна і можна замовляти наперед по меню те що хочеш. Якщо б ще не було бару на території, який полюбляють місцеві, було б ще краще. Правда пиячать і ригають (бачив раз) здебільшого там по вихідним коли не можна працювати. Місцеві мешканці розмовляють з диким акцентом на вибуховій суміші трьох мов - української, російської і ще якоїсь геть ненашої. Особливо як щось між собою швидко труть, або, боронь Боже, сваряться - майже ніц не зрозуміло. Час деякі рахують як колись було в Австро-Угорщині - на 2 години назад від Києва.
З села видно гору Пікуй, про яку фолькльор каже: "Хто не бачив Пікуя той не бачив ніх...".
Природа довкола чарівна - ліс, річка, полонинки з купою ожини - є все ! Річка зветься "Жденіївка". Я там навіть купався. Холоднюща і зносить течією, але радості від того ще більше :-) Важке враження справило місце вирубки лісу - запах гнилого дерева, зловісна тиша... бррр, моторошно і не хочеться згадувати.
Наплечник для переноски дитини дозволив нам не обмежувати себе у пересуванні - можна пройти практично скрізь. Раз зайшли у хащі, з яких ледве вибралися і після того бажання екстріму зникло, найкраще то "матрацнічати" на полонинці. Комарів не було майже зовсім - про них ми згадали вже у Львові. Напевне в Карпатах для них надто холодні ночі.
Фото:
Ожина - трапляється на кожному кроці. Єдиний недолік - дуже колеться.
Будяк як будяк, але "size DOES matter" - його висота приблизно 2.5 метри, стовбур як у дерева :-)
Наш готель, вид спереду. Посередині - бар і магазин, зліва - вхід у власне готель.
Фото зроблено з двору готелю. Вершина на горизонті - Пікуй.
Ярослава штурмує свою першу гору :-)
Вид з полонини на гори, недалеко від готелю.
Файне місце для "матрацнічанія" - стелиш килимок і валяйся хоч весь день. Найімовірніше що за весь день не побачиш жодної людини.
Реклама "Логіки" :-)
Купання у Жденіївці. Холодна і стрімка як все в Карпатах. Але дуже класно.
Ярослава примудрялася спати в наплечнику. В горах сон приходить швидше внаслідок отруєння киснем :-)
Річка після дощів у Карпатах істотно виросла і стала каламутною.
В сонному стані ми дійшли до готелю, поклали дитину на ліжко прямо в наплечнику і так вона проспала належні півтори години.
