Ранкові уроки

В Ярослави в школі канікули, і вона попросила написати їй на папері завдання.
Одне завдання було з письма, і вона каже:
- Тато, не пиши мені склади "ТІ", я їх не можу читати.
- Чому ?
- Бо в мене зУбів нема !

Далі я писав математику. Писав "не такі" приклади, врешті решт малявка розсердилась, і видала:
- Уух. Ненавиджу чоловіків !

Хелоуін в офісі

Отакий гарбуз поставили сьодні в офісі:

Не все втрачено !

Хочу розповісти про три події, які примусили похитнутись мою не дуже добру думку про людей (не всіх, але багатьох).
   

Подія перша

Тімур Євген і його команда

Деякий час тому я самотужки зробив ремонт на своїй сходовій клітці. За весь цей час мені ніхто не поміг навіть добрим словом, що абсолютно не було для мене дивним. Завершальним етапом ремонту була чистка і фарбування дуже гарних старовинних сходів, які за роки варварської експлуатації таки сильно "падусталі". Їх треба відмити, а потім пофарбувати. Звучить - дуже просто, якщо не враховувати, що колись люди цінували красу, і сходи вирізьблені так, що помити їх якісно дуже важко. Тобто це нелегка справа, після якої дико болить спина, і хочеться бухнути.
Рано вранці, біля 7-ї години, мені не спалось, і я вирішив провести цей час не за компом, а з пензликом в руках. А саме - дофарбувати сходи. І  ось (в 7-й годині ранку) на сходову клітку виходить сусідка з відром води і ганчіркою, і починає відмивати запорошені частинки сходів, які  фарбую я !
"Щоб гарно було в нас." - пояснила вона !

Моєму здивуванню не було меж...

Подія друга 

Двері

Рік тому в результаті тривалих умовлянь, та дякуючи втручанню злодіїв, які хотіли пограбувати одну з квартир, ми встановили замок на вхід у будинок. Одного разу я помітив, що дотягувач, який автоматом замикає двері, розхитався, і тримається на чесному слові. І я вирішив його закріпити, а оскільки вдень я працюю, а ввечері вільний, то годині так о 8-й прийшов  це діло поправити. Взяв я табуретку, інструменти, і почав колупатись у стіні. Справа загалом досить тиха, але за кілька хвилин вийшла сусідка, стіну якої я колупав, і разом з сусідом почали розповідати мені, що вони хочуть спати, що їм завтра на роботу, і апще що я "займаюсь хєрньою". Так-сяк доробив, але за два дні він знову розхитався, і ремонт вимагав пересвердлити дирки на більш глибокі і в інших місцях. 

А для цього потрібно що ? Правильно - електрика ! А взяти її можна в сусіда, і за іронією долі - лише в того, хто звинуватив мене у займанні хєрньою. Хто ніколи нічого не пробував пробити -  пояснюю - це звичайний воркфлоу при "роботі" з сусідами. Я до цього звик, і абсолютно не дивувався. Я дивувався потім...

- Мені треба доводчик закріпити, потрібна електрика. Можна ?

- Що ти там робиш ? Я спати хочу ! Хєрньою займаєшся. бла-бла-бла

- Я ж не для себе. От зараз воно зламається, і не буде замка. Це ж всім потрібно.

- Мені це нафіг не потрібно. Займаєшся хєрньою бла-бла-бла. Це непотрібно. Той замок - що він є, що його нема... бла-бла-бла

І тут я видав фразу, яка щось в ньому змінила:

- Я не згоден з Вашою позицією. Короче - дасте підключитись до розетки ?

- Дам (!)

Далі весь вечір, а це щонайменше година дуже брудної роботи, він не відходив від мене - подавав інструменти, підказував, ніжно тримав мене за талію під час свердління... Під кінець він поскладав і поміг мені занести інструмент, сам виніс сміття, і ми розійшлись як друзі !

 

   Подія третя

Газон

Місяці півтора тому ми відновили газон біля будинку. Щоби його не витоптували, газон був обнесений червоною стрічкою, яку один раз з того часу хтось обірвав, і яку я в той же вечір відновив. Трава вже зійшла, стрічку довгий час ніхто не чіпав, і газон не витоптував.

І ось на цьому тижні стрічка знову виявилась частково обірваною. Так вона простояла дні 3-4, я все набирався духу її відновити. І ось сьогодні, вертаючись з прогулянки, я знайшов, що все відновлено !

Хто б міг це зробити - абсолютно не уявляю, але дуже вдячний  людині за цей вчинок.

Виходить, не все так погано, і є ще в людських серцях прагнення краси і порядку !

Останні теплі дні

Сьогодні вдень погода була просто як влітку, і нарід галицький масово повалив на шпацери. А ми - на Знесіння - величезний лісо-парк майже в центрі Львова - смажити ковбаски.

З того самого дня, як Ярослава почала сама взуватись, вона плутає ноги - ліву з правою. Щоразу вона питається чи правильно взулась, хоча взувається сама вже більше 4-х років !

Баришні проявляють характер - виховують одна одну. Переможця, як завжди, немає :(

Район вулиці Чорновола з висоти Кайзервальда. Десь там мій офіс.

 

Думаю, це останні теплі вихідні цього року...

Море роботи

Мої університети

В суботу Ярослава вирішила помститись дорослим за школу, і спробувала себе в ролі вчительки.

Я був зарахований в 1-Б клас, і пройшов 4 уроки - Письмо, Математику, Природознавство, і малювання. 

За 4 уроки я був разів 10 названий безтолковим, один раз - "довбаном", один - "тупіцею". Один раз мене вдарили указкою по голові. Тобто всі методи традиційної школи на наших теренах анітрохи не змінились з часів мого навчання.

Оцінки були хороші, але на 4-му уроці я відчув непереборне бажання щоб це все якнайскоріше припинилось. І тому, коли Ярослава сказала: "А тепер малюємо гнома", я взвив: "Я Вас дуже прошу - не треба гнома.", що на вчительку не подіяло, і після малювання гнома, коли мене хотіли тягнути на фізру, мене врятувала Іванка - написала записку що в мене болить голова.

Біг на місці

Я щодня йду на роботу, щотижня - на базар. Перший шлях пролягає через центр Львова з 700+ річною історією, дуже гарними будинками, площами, пейзажами. Дорога на базар починається з переходу через найстаріший парк Європи. Там неймовірно гарно. Влітку і навесні там чудово співають пташки, ранкове сонце пробивається крізь крони дерев...

Я звернув увагу, як я пролітаю цю дорогу. Я рахую хвилини. От мені до роботи 22 хвилини, ось - 24 - це означає, що я занадто повільно йду,  і наступного разу потрібно робити це скоріше.

Хоч раз хоч комусь приходило в голову підняти очі догори дорогою на роботу, і побачити небо ?  Так, над нами є небо, і воно просто надзвичайно гарне ! Зупинитись в парку, слухаючи спів пташок ?!  Повірте, це дуже красиво і цікаво ! Просто присісти біля фонтану біля Оперного, і роздивитись довкола ? Яка краса ! Хоч хтось хоч колись на 10-15 хвилин з"їжджав з до болю знайомої дороги в офіс, заїхавши, наприклад, в надзвичайно гарні місця в районі Шевченківсього гаю, і, просто вийшовши  з пепелаца на кілька хвилин, дивився довкола ?

Ні...

Бо нам потрібно бігти. Це ж дуже важливо, що ти прийдеш на роботу в 9:50, а не в 9:55 ! Важливо закінчити закупи на базарі якомога скорше (навіщо ???), бо це - сенс життя, і тільки ця закінчена справа може принести задоволення. Ніхто не знає навіщо, але так треба !

Врятувати рядового Морсвіна

На якийсь час життя блогу завмерло - бракувало натхнення.

За цей час в нас, після тривалого скиглення Ярослави, з"явилась морська свинка на ім"я Зірочка !

Морську свинку обрали як менше з багатьох зол, які поселяються в хатах в образах різноманітних домашніх тварин. Морсвіни не кусаються, живуть до 8 років, розумніші за хом"яків, менш смердючі за котів, з ними не потрібно гуляти як з собаками, і як додатковий бонус - виявилось, що сруть вони хоч і багато, та капсулами. Сміття в морсвіні збирається у щільні капсули овальної форми, як у деяких продвинутих пилососах марки Самсунг. Перед тим як купувати, я грунтовно питання прогуглив, і зокрема натрапив на якийсь жіночий форум, де дами обговорювали домашніх тваринок так, ніби мова йшла про їх чоловіків:

Так, він часом смердить, дуже багато їсть, буває, що шумить по ночам. Та якщо ви його любите - це дурниці !

В магазині Ярослава довго вибирала, вибрала таки руденьку свинку-дівчинку (фото потім), і очі її стали випромінювати абсолютне щастя. Що ще здивувало в магазині - так це те, що морсвінів, на відміну від людей, не годують всіляким гівном типу чіпсів, чупа-чупсів, та інших кока-кол, а дають їм збалансовану їжу, щоб бува не здохли.  Тут тобі панімаш, і мінерали і мікроелементи, і теде. Напевне це пов"язане з тим, що люди і так нарожуються, а за морсвіна уплачено 150-200 грн, і тому легковажити питанням харчування не можна.

І ось на третій день йду я з колегами по роботі за коньяком на чебуреки, і тут надходить сигнал по лінії 067-х1023..86, де заплаканим голосом Ярослава повідомляє, що Зірочка забралась під шафу купе, і не вилазить. 

Ну, думаю, кранти їй. Там же тісно - задушиться нафіг, і тоді моря сліз і зруйнованого щастя - не уникнути. Терміново було створено оперативний штаб з порятунку Зірочки, роль керівника якого до приїзду рятувальників виконувала Іванка.

Прийшовши додому, я знайшов ситуацію в такому стані. Під шафою купе в самому кінці тунелю 5х10х250см сидів рядовий Морсвін, по якому було зрозуміло, що він живий, і настрій в його нормальний. На відміну від Іванки і Ярослави, що лежачи на підлозі, світили на Зірочку потужним ліхтарем, який мною був одразу замінений на менш потужний. Крім того, Ярослава не припиняла хникати і вішатись на мене з благаннями врятувати Зірочку, а Іванка час від часу штрикала Морсвіна в зад хвостом розмотаної рулетки, що на її думку мало б переконати Зірочку, що під шафою купе не так вже й добре. Все марно. Інша ідея нагадувала рибалку. В тунель де сиділа Зірочка, запускалась та ж розмотана рулетка, і коли зірочка на неї ставала, рулетка потихеньку витягалась назад. Та все марно - щоразу як Морсвін розумів, що його тягнуть на світло, він зривався з рулетки, і повертався в кінець тунелю, незадоволено фиркаючи десь в надрах своєї хитрої зарослої морди.
Я людина технічна і люблю прості методи. Перша ідея - відкрутити передню панель шафи, та витягти Морсвіна провалилась щойно панель була відкручена. Ну, думаю, труба - треба відсувати шафу, а для цього її потрібно розвантажити. Поматюкавшись, почав діставати з шафи різне барахло, якого повно в кожній хаті, і яке не вичищається ніякими суботниками. А якщо вичищається - за півроку воно самовідновлюється. Після того як вся підлога поруч була завалена цінним хламом, який не можна ні заюзати ні викинути, я раптом зрозумів, що кавалерійським наскоком Морсвіна з зайнятого плацдарму не вибити, та вирішив трохи подумати перш ніж щось робити.

Що ми маємо:

По-перше, рядовий Морсвін - живий, і не поранений. За шафою місця достатньо, тож нічого йому не загрожує. Він рухається, і при потребі може розвернутись у тунелі, а значить може і повернутись. При наявності мотивації.

Як менеджер-початківець, я знаю, що мотивація буває двох типів - кнут та пряник. Кнут в нас є - Іванка досі тикає в Морсвіна кінцем рулетки, значить потрібен пряник. Примотавши шматок моркви до кінця рулетки, і запустивши його в тунель, ми почали "рибалку".  Морсвін потягнув носиком повітря, і, почуявши моркву, почав її жерти. Обережно, буквально по міліметру, Морсвін наближався на світло, на якийсь момент завмерло все - сльози Ярослави, мої поради, серця у грудях. Занесена над виходом з тунелю рука Іванки, вусата харя Морсвіна, бросок ! Морсвін в руках. Ярослава витирає сльозки, ми - піт зі стомлених обличь, Зірочка - залишки моркви з мордочки.

Mission Completed !