Київ-2011

Ехх, ніде так мені класно не відпочивається, як у Києві з кумою та її родиною ! Цього разу Київ зустрів нас холодом, мабуть гнівався за те, що він цього разу був проміжною ланкою між Львовом та Британією... Холод - погано, але нема такого погано, яке б хоча б в чомусь не обернулось на добре - ми досхочу наговорились, скуштували текіли (звичайно ж, з лайм+сіль), попили Бехеровки (мізінчик-лакаточєк-аппалубу-і-в-трюм !), та й взагалі чудово провели час.
Холод- холодом, а без культурної програми ми б спились, тому пішли ми на виставку квітів на співочому полі, а там купили файну пляшечку медового вина, яке не дожило навіть до вечора :-)
Ось вона яка - виставка квітів - кажуть, їх було висаджено 100 чи 200 тисяч:

Реклама біля вокзалу в Києві:

 Крім тюльпанів, враження справив музей голодомору. Величезна споруда, дуже похмура, відлякує самим лише своїм виглядом...

Загратовані колоски

Всередині - списки загиблих, крутяться ролики кінохронік. Важке, гнітюче враження...

А ось цей тип - депутат Ляшко, який вирішив у той день привітати українців із Днем Перемоги. Це він зараз активно взірає на нас з усіх білбордів - то пропонує шанувати маму, то перераховує жіночі імена на 8-ме березня...

Останнього перед вильотом вечора займались альпінізмом у дворі школи на Академмістечку. Вирішили натягнути канат між дерев, та покатати по ньому на альп. спорядженні Ярославу. Ось що з цього вийшло:

Цей шайнін-голден-год Діма організував всю технічну альп-частину заходу.

 

Нажаль, швидкісного спуску не вийшло - мотузка тягнулась, і тому просідала як ми її не натягували...

Ну нічого, зате ми спробували слеклайнінг. Натягнули мотузку між деревами, і спробували по ній походити. Дуже складне заняття, повірте на слово...

 Навпроти нашого будинку в Києві - ось такий гігант, який стоїть поруч із своїм близнюком:

А от майданчики в околицях - без сліз не глянеш, а ще столиця...

Живого місця нема. навіть цвяхи стирчать. Жах.

Scarborough та північне море

Найближче до нас місто - 40 хвилин автобусом - це Scarborough - невелике місто на узбережжі, яке полюбляють британські туристи. Місто досить гарне, з гамірною набережною і купою народу на центральних вулицях. І величезними чайками...

Ось таке воно - Скарборо:

Найбільший готель Європи до 1918 року. Дійсно величезна будівля.

Вона ж з боку моря

Рятувальни човен Скарборо

Набережна і чайка. Далеко можна побачити руїни стін замку, які захищали місто від завойовників

Такі світлофори я бачив скрізь у містах. Натискаєш кнопку, і чекаєш поки не засвітиться зеленим.

О, засвітилось ! Йдемо далі...

Будинок цікавої форми, таких багато у Львові. Людині, яка все життя мешкала в сучасному місті, важко уявити будинок з кутом між стінами градусів 30 замість звичних 90 :-)

Центральна вулиця Скарборо

Настав час обідати, а ми досі не спробували Fish&Chips - то як бути в Україні і не скуштувати борщу, або в Грузії - вина. 5 років тому ця страва викликала відторгнення в мого шлунку, тому я не прагнув повторити це знайомство з Англією кулінарною. Але спробував - принесли величезні порції обсмаженої риби з картоплею фрі. Було досить смачно.

Північне море - дуже гарне і доволі холодне. Купатись нереально - ну хоч ноги помочимо...

Ехх, не кинули монетку. Так хотілося б повернутись у гостинну Британію знову. 

Загалом, країна вразила порядком і  рівнем стосунків у суспільстві і між суспільством і державою. Нажаль, мушу підтвердити, що в порівнянні з ними ми в цьому плані - дикуни. Сторіччями в них виховували повагу до ближнього і необхідність дотримуватись правил поведінки, і тепер більшість людей поводиться добре автоматично. Одним словом, вся справа в людях. Вірно кажуть - пересели нас у Швейцарію, а "швейцарів" до нас - через 2 роки там буде Україна, а тут - Швейцарія...

На цій мінорній ноті і завершуємо знайомство з Англією...

Ще одне британське село - Brompton

Якось було в нас півдня без культурної програми, а бавити нас не було кому, тому ми зробили свою першу і єдину вилазку без допомоги родичів - у сусіднє село - Бромптон.
В принципі, село як село (англійське). Чистеньке, гарненьке... З особливостей там "школа для очєнь плохіх дєток", куди відправляють дітей зі звичайних шкіл, з якими не можуть впоратись нормальними методами.
Взагалі, з того, що чув я, система працює наступним чином. Дитина некерована. Ніхто з нею не б"ється, не викидає силою з класу, і т.д. А замість того їй вчитель ставить одиничку. Набирає чотири (здається) таких одинички - будьте ласкаві на півдня в карцер. Тобто ніхто не називає це карцером, і навіть обурюються такими порівняннями, але від того вікон там більше не стає, і свободи теж. Якось мабуть негарно - в колисці демократії, і - карцер... І ось якщо на дєтішко не діють і карцери, його туйво... відправляють у Бромптон - останній етап перед в"язницею. Школа як школа, правда з міцними воротами, дисципліною, та вихователями, яким офіційно дозволено застосовувати силу до геть нехороших діток. Отак !
А загалом миле містечко, там саме середовище спонукає до спокути і самовдосконалення. От хоча б цей чудовий ставок з лебедями і їх слухняними дітьми:

Мамаша з армією каченят йде купатись. Зараз вони плюхнуться у воду і розпливуться хто куди.

 

Лебеді з дітьми - ніколи такого не бачив. Дисципліна в них значно краща, ніж у качок, бо деяким каченятам місце у школі Бромптон :-)

Час від часу каченята посягали на їжу лебедят, і тоді втручалась огромна мамаша, і наводила лад. Діставалось навіть дорослій качці.
Шкода, що не вдалось засняти одночасну посадку на воду чотирьох лебедів - вражаюче видовище !

Крім школи для особливо обдарованих, і ставка, є тут чудова церква:

Як і еберстонівська - абсолютно порожня... А, ні ! Ходили ми, дивились, і тут біля нас невідомо як матеріалізувався... сантехнік, який щось там робив по службі. Було якось моторошно...

Двері у церкву - вражаюче старі і історичні.

Орган

Спробуйте здогадатись що це таке :-) Стоїть прямо у церкві.

Що це за мова ? Якийсь старий інглиш ? Буде час - спробую прочитати...

Самообслуговування. Все на довірі

Цвинтар при церкві.

Далі було цікаве випробовування - нам потрібно було самим, без допомоги родичів, повернутись додому автобусом. Який ми успішно провтикали через те, що я дуже умний, і намагався сам розібратись у розкладі, замість того, щоб просто прийти на час, який написали нам на папірці. Ну нічо, зате ми побували в англійському Tea Rooms - перекусили. Ну загалом все, окрім як завжди неймовірно класного автобуса з неймовірно ввічливим і гарно вдягнутим водієм...

National Railway Museum, Йорк

А ще у Йорку є знаменитий музей залізничного транспорту, який може похвалитись найбільшою колекцією локомотивів у світі. Музей безкоштовний для відвідування, правда парковка під музеєм доволі дорога - в районі 10 фунтів за день. Сам музей дуже великий, та складається з експозиції, складу, та цеху, де працюють над ремонтом експонатів. Все це дуже цікаве і гарне. Легко побачити, що старі потяги іноді нагадували скоріше витвори мистецтва, ніж засіб пересування - трапляються дуже і дуже гарно оформлені екземпляри.

Платформа 9 і 3/4, з якої вирушає потяг до школи магів ХогВордз (Гаррі Поттер).

Нагадав мені локомотив потяга, яким я їхав колись до Донецька - т.з. "Угольок".

Розріз тунелю під Ла-Маншем з моделлю потяга ЄвроСтар всередині.

Просто весело розмальований паровозик

Ухх, це вже зовсім не весело.

 

Як пов"язаний цей кінь з даним паровозом, лишається для мене загадкою. Ним возили коней ?

Така довга труба... я в кіно бачив, що паровози мали коротеньку.

Ось паровозики вишикувались у коло, щоб їх краще було видно. Стоять вони довкола круглої платформи, призначення якої - перевертати локомотив на 180 градусів. Заїжжає він на платформу, механізм перекручує його разом із куском рейки, на якому стоїть локомотив, і готово - можна їхати назад.

 Окрім моделей локомотивів, є ще декілька цікавих речей. Наприклад, оця модель залізниці - велика і досить натуральна, за якою дуже цікаво спостерігати:

Та отакий симулятор, яким можна проїхатись між різними пунктами призначення, заплативши відповідну ціну.

Напевне, нелегко було у такому розібратись

Довго думали яке це може мати відношення до залізниці, та так і не дійшли згоди. Просто вага :-)

 І ще мене вразив розмір коліс деяких старих потягів. Ось декілька фото:

 

Зріст карапуза - 105 см.

Далі, у наступному залі стоїть Королівський потяг, яким пересувалась Британією Королева. Можна навіть зазирнути всередину, і побачити розкішні інтер"єри вагонів. Нажаль, фото звідти не вийшло :-(

Доречі, в той час хтось проводив у музеї...весілля - були накриті столи (саме біля королівського потяга), священник виголошував промову з мостика в музеї, молоді фотографувались...

А ще в музеї є декілька магазинів, в яких ми купили сувеніри, але найприємніше було те, що там виявились АА-батарейки, а то б ніколи не було цього посту...