Хтось колись замислювався, як донести до нащадків те, що ми зараз так інтенсивно клацаємо своїми цифровими фотіками, та й просто набиваємо в файли, або навіть в Інет, як от наприклад сімейний фотоальбом, або цей блог ? Що буде, наприклад, якщо посипеться хард ? Ага, зробимо бекап і без проблем ! А куди ? Я от зробив на низку компакт-дисків, хоча запис на них великої кількості інфи - це дуже марудний процес. Але якщо задуматись - що станеться з цим бекапом за 5 років ? 10 ? 50 ? Я можу легко прочитати листа з війни, написаного 70 років тому моїм родичем, людство читає берестяні грамоти тисячорічної давності, але я не бачу іншого способу зберегти свої архіви для нащадків, крім як все перенести на ту саму бересту фірми Маестро Гутенберг ??
Адже навіть якщо уявити, що за 20 років (я навіть не кажу про більше) виживе електроніка флешки, прочитаються компакт-диски, на розмагнітяться харди - хто і чим їх прочитає ? Адже прогрес йде такими темпами, що вже і п"яти-дюймову дискету прочитати немає чим. Якщо там ще є що читати. Тепер уявімо, що ми зберегли такий девайс, і він навіть працює (що само по собі малоймовірно), але що з самою інфою ? Формат ворда, картинок у JPEG - хто це все розпізнає за 20-30 років ? З великою ймовірністю новий комп навіть файлом це не визнає... Чи буде існувати PicasaWeb за 10-20 років ? Не впевнений...
Берестяні грамоти, старі листи, фотографії - закрив у суху скриню, і вони будуть стояти (і стоять) сотні років, хіба фотки пожовтіють. З цифрою все складніше. Адже сучасний спосіб зберігання інформації (закодованої в одинички і нулі), на відміну від старих способів, вимагає додаткових девайсів і методів для перетворення її у вигляд, що може бути сприйнятий людиною.
Хто, знайшовши через 200 років в себе на горищі флешку розміром 1х1 см, подумає, що на ній є безцінна інформація, хай навіть вона безцінна лише для родини власника горища :-)
