9 років...

Треба скорше робити фотосесію з Ярославою.

Я бачу чим далі в ліс - тим більше фотошопити доведеться.
(С) І. Дронюк

Час не спить. Ніколи. Він поступово, щохвилини робить свою роботу. Його робота - робити нас кращими, гіршими, пузатішими, сивішими, більш чи менш фотогенічними. Він змінює нас і довколішній світ повільно, як вода, що точить каміння. Поступово, але невблаганно. І непомітно. Фотографії - це те, що безжально нагадує нам про його вічний плин, і про те, що ми не вічні. Минуло 9 років з дня, який, мабуть, є найважливішим днем у житті людини. З дня, коли закінчується "Я", і народжується "Ми". Минуло 9 років. А я навіть очима кліпнути не встиг...