Лис Микита. Побачення з дитинством.

      Минули ті часи, коли батьки мусили святкувати дні народження дітей вдома.Тепер все простіше. Не обов"язково ішачити цілий день на кухні, а після дитячих гулянь робити вдома ремонт. Можна радіти разом з дітьми. Цього року вибір місця святкування припав на новий заклад Лис Микита на Братів Рогатинців (біля Корзо).

Прийшов я туди без особливих сподівань, оскільки думав, що буду 3 години слідкувати за дітьми і допомагати зі столом. Але відхекавшись трохи від доставки в заклад торта, вирішив скористатись відсутністю інших дітей, і тим що наших бавили в іншій кімнаті аніматори, і заповз в люк м"якого містечка для дітлахів.

Згодом до мене долучилась і Іванка.

Це неймовірно круто, адже в дитинстві ми не могли і мріяти про щось подібне! 

Ось він який - WiFi! І ще хтось буде мені говорити, що його випромінювання - мізерне, і не впливає на людей. Подивіться-но що сталось з тарганом, що жив біля роутера!

     Аніматори, зокрема, долучили нас до бою папірцями. Незважаючи на наші кричалки "Крим - наш!", "Слава Україні", і "Банду Геть!" команда батьків була декласована прєвосходяшчімі сіламі команди дітей:

Це поразка. В нас не було шансів. Одна хитра дівчинка збирала і стріляла залпами. Після бою я впав, і піднявся лише коли аніматори закінчили забави, і всіх кликали на фото.

Ми з аніматорами. Вони веселі і класні.

Далі я вирішив прилягти в коридорі, але на величезну радість дітям в одній з кімнат поруч з приладдям для магазину і кухні виявилось лікарське спорядження. Хтось крикнув що мені погано, і приїхала швидка...

Після огляду мені зробили укол, і прописали дивне лікування:

Потім я взагалі потрапив до лікарні, але лікарка була в туалеті. Медсестра поміряла температуру, сказала що то глисти, і рекомендувала з"їсти грушу.

Третій раз було найгірше. Я лежав собі в концертному залі на сцені, і тут до мене приїхала швидка, якої я доречі не викликав. Попоравшись, і діагностувавши проблему з вухом, консиліум вирішив спороти мені живіт ("так треба").

В кінці бригада швиденько втікла, незважаючи на прохання Іванки зашити мене назад. Яка в країні медицина, така й в головах дітей :)

І поки діти торгували, варили, і борсались в кульках, Євген ще трохи побавився!

Далі ми поїли торт, і розійшлись.

Але ж я не хотів звідти йти! В цей день я ніби повернувся у дитинство, і отримав море задоволення від дитячого життя. Дякуємо тобі, Лис Микита, за давно забуті відчуття!

П.С.

Іванна, в мене 30-го день народження, і я хочу в "Лис Микиту"! Замість аніматорів я згідний на кількох "медсестер" :) Знаю, що дорого. Але я буду дуже чемний! Всі 3 дні! Обіцяю!