google analytics

Friday, December 2, 2016

Як псуються люди

Жизнь свою потрібно так прожити,
щоб соромно не було за роки,
що прожив ти їх так, 
як пі...арас паскудний...
 
(С) Л. Подервянський



       Ти відкриваєш на роботі фейкбук, а там - черговий пост розчарування і зневіри. Про те, як міністр внутрішніх справ, що пафосно говорить з телеекранів про свою велику місію, роздає наградну зброю жінкам своїх кумів. Про те, як відомий борець з беспрєдєлом міліції бере хабар з впійманих ментів за мовчання. Про контрабанду, яку кришують бійці АТО. Про розкрадання мільйонів на будівництві аеропортів, доріг, і мостів. І думаєш - чому в світі так багато негідників? Звідки вони беруться? Чому людина, що потрапляє нагору, одразу стає захланною і безпринципною?

     Винісши за дужки той факт, що світ багатогранний, і ніхто не є ані повністю поганим ані повністю ідеальним, і знехтувавши тими, хто був негідником змалечку, і саме тому завжди рвався до влади, поміркуємо над тим, як курвляться хороші люди, що мають добрі наміри. 

      Уявіть, що Ви - небайдужа людина, і Ваші наміри - чисті. Ваша справа - волонтерська - ви з власної ініціативи лагодите лавки в парку (приклад суто умовний, всі збіги - випадкові). Це звісно не державна служба, але різниця тут лише в тому, що на службі неписані моральні закони зафіксовані і підписані. 

       Ви витрачаєте масу часу і зусиль на підготовку, і ось настає цей день. Вам потрібно поставити 50 "шпал", які потрібно якось завезти. Ви сідаєте в машину, під’їжджаєте до входу в парк, і завмираєте перед знаком "Цегла". Опа! Заїзд в парк заборонено!
"Кому заборонено? Мені?? Я витратив на це масу часу. Я прокидаюсь вдосвіта, забуваю про свох справи, і не можу заїхати в парк, де лагоджу лавки?? Мені - можна!" - кажете Ви собі, вмикаєте аварійку, і невпевнено проїжджаєте під знак.

     Шпали встановлено. Лавки - зелені, мами і молодь навесні - щасливі. Ви вирішуєте відсвяткувати це, і в черзі за пивом до Вас підкрадається сумнів. Уупс, в парку ж пити не можна! 
"Кому не можна, нам?? Ми вже другий вечір з обдертими манікюрами робимо добру справу, і навіть не можемо випити пива після роботи?? Нам - можна" - кажете Ви собі, розливаючи пиво в гранчаки посеред парку. Ви випиваєте лише 0.5 пива після фізично і емоційно важкої праці. Ви сідаєте за кермо, і їдете додому порожньою, вечірньою, добре знайомою дорогою, якою можете проїхати з зав’язаними очима. Що може статись?

     Почувши про Ваші подвиги у Фейсбуці, з’являється відповідальний з органів самоврядування, який також дуже ідейний. І тому він пропонує компенсувати Вам витрати на матеріали з міського бюджету. Ідея класна? Не те слово! Хоча б якась компенсація за Ваші зусилля! Для цього вам потрібні чеки. Ви йдете в магазин до знайомого, який виписує вам чеки на *потрібну* суму, включивши в неї 10 відсотків на компенсацію собі за зусилля. Представник самоврядування просить додати до чеків ще й свої 10% за ініціативу, і Ви радо погоджуєтесь. Врешті решт, Ви витратили на це масу власного часу, нервів, і сил, і Ви заслужили це!

      Тут наче все більш-менш нормально, і все це виглядає як компенсація за Вашу працю, та насправді Ви щойно порушили два Закони, одну місцеву регуляцію, і взяли з міського бюджету на 20% грошей більше, ніж мали б. Ви почуваєтесь винним? Ви вважаєте себе негідником? Зовсім ні. Ви робите важливі речі, і за це ви заслужили на деякі преференції, вірно?  

     Звісно, в такому масштабі це не так і страшно, якби не два "Але". По-перше, в масштабах іншої посади і іншого проекту (замість лавок) знак "Цегла" запросто може змасштабуватись у роздачу наградних стволів кумам, а 20% - легко стати двадцятьма мільйонами. По-друге, вибачаючи собі дрібні сумнівні вчинки, ми маємо схильність "рости" в цьому напрямку. Компроміси стають все сумнівнішими, а масштаби - все більшими. І саме так хороші люди псуються. Поступово і непомітно. Якщо не контролювати це в собі, то не встигнеш отямитись, як опинишся цілком гідним чергового розчарувального поста у Фейсбуці.

    В одному з фантастичних романів (Мігрант) в будову світу закладений так званий Коефіцієнт Свідомості. Чим кращий коефіцієнт - тим більше волі має людина. Людина з коефіцієнтом один може трактувати всі правила і закони сама. В фантастичному світі це працює, і я вважаю це найбільш справедливою моделлю. Є лише одна проблема - цей коефіцієнт ніхто не вміє вимірювати, а вимірювати його самому для себе - вірний шлях до скурвлення.

No comments: