Оладки і уроки

- Тато, тобі оладки робити?
- Звісно!
- Спитай мами чи перевірятиме вона нині мені уроки! Я вже не маленька, я закінчила семестр на відмінно, чого їх перевіряти?!
- Нууу, вона напевне хоче, щоб ти краще вчилась...
- Так, йди і спитай її чи вона не змінила свою думку. Мені треба знати скільки робити оладок.
- Причому тут оладки?
- Якщо перевірятиме - ніяких їй оладок не буде!

"А ви їх записуйте!"

     Білий день. Чудова погода. Балкон. Балкон будівлі санчасті СБУ, що біля моєї школи. На балконі стою я, а під ним - троє полісменів. Полісмени ідеально виглядають, мають красіві кашкети, а один з них схожий чи то на констебля Фрейзера, чи то на Дікапріо в 17. Полісмени на щось чекають. На одного, здається на дікапріо, пада згори бичок, і всі дивляться на мене. Кажу - що хлопці сталось? Мєнти стоять не просто так. Їм потрібно забрати "труп жмура" з приміщення санчасті СБУ, в якій я ще по малолєтству лікувався. Ну, навпроти пам’ятника Пушкіну. І от їм не відкривають. Я кажу - а там же дзвіночок є, ви подзвоніть. Вся спецгрупа на чолі з констеблем спускається вниз дзвонити, натхненні свіжістю ідеї. Я з ними - з цікавості.

Глибокі кишені

В малої дзвонить телефон. В куртці. Я запускаю руку в кишеню, а там - пустота.

- Ярослава! Ти знаєш, що в тебе кишеня дирява?

- Так.

- Ти мамі скажи. Нехай зашиє, це не діло!

- Я говорила.

- І що?

- Вона зашила. Але там залишилось дуже багато корисних речей, тому я розпорола назад. Посперечаєшся на 10 гривень, що в мене там є тапки?

Смак

       Це мав бути чудовий вечір, незважаючи на те, що я був стомлений. Це фаревел-паті було особливе з двох причин. По-перше, воно відбувалося, здається, в п'ятий раз :) По-друге, фаревелив один з друзів, за якими я буду журитись скільки буду жити. Єдиний вихід в такій ситуації - гарно напитись разом, щоб момент прощання не був настільки болючим. Отже, пообнімавшись з усіма, я налив собі старого доброго Кахетіча, і приготувався до приємного побачення з колись улюбленим коньяком...

Фу! Де мій старий грузинський дружбан?? Що це смердить на мене зі склянки ацетоном, і смакує паленим цукром??  Ми відкоркували другу пляшку, але нічого не змінилось. Можливо, справа була не в Кахетічі, а в мені... 

Офіс - це там, де ти п'єш на роботі

Останнім часом в силу різних обставин я все більше працюю вдома. І це мене лякає. Це звісно дуже зручно, але є і небажані сайд-ефекти. Зокрема я помітив, що майже покинув спорт, припинив спілкуватись з людьми, і потихеньку десоціалізуюсь. Як вишенка на торті - я помітив, що почав випивати вдома. Ну прямо як в офісі...

Ето да...

Макдональдс.
- Тато, ти щось будеш?
- Хмм, так мабуть. Хоча я ж щойно їв... Мені щось останнім часом постійно хочеться їсти.
- Це не страшно.
- Думаєш?
- Так. Нічого страшного. В мене таке було. Просто ти ростеш.

Вірш в дебазі

Тестуємо з колегою програмку для Ведроїда. Народився вірш:

І молвіл он,
якого ж х...я,
не бачу ніц у треї я?!,
Роман! Не бачу ніх...я!,
кричав він в скайпі, панікуя

P.S.

Ця поїздка почалась погано, і відповідно завершилась.
В поїзді ввічлива англійська контролерка чарджнула нас на 128 фунтів за відсутність дисконтної карти, а в аеропорту нам додали 20 фунтів за 2.5кг перегрузу. Доїхавши на орендованій машині з Жешува до Кракова, я виявив на своїй машині величезну гулю, яка хз звідки виросла за 10 днів. Гуля на дозволених на автобані 140 - це майже гарантований колективний прохід в кращий світ, тому добре що помітив. На додачу я бахнув машину на стоянці, злегка збивши бампер, але вже не мав сил чекати на власника, і просто поїхав геть. Пробач, польський друх, я не хців. На швидкості 80 доїхали до кордону за 6 годин, добре хоч колейка була помірна :)

Пекельна була подорож...

Чудове місто з гавняною їжею

От що в останній поїздці в Британію пройшло чудово і безпроблемно, так це поїздка з Манчестера в Барселону :)  Поки Ярослава балділа від товариства сестер і відсутності контролю з боку мами, ми встигли нарешті відвідати Іспанію. Барселона чудове місто з жахливою їжею. Стільки гівна на одиницю часу я не їв ніколи. Знайти щось більш-менш їстівне вдалось лише в останній день ввечері, причому один раз - в Ірландському пабі. Мені здається, в мистецтві перетворити смачні продукти на гівно іспанці перемогли американців, що я вважав неможливим. Символ іспанської їжі для мене тепер отакий:

Пацанячі забавки

Прийшов додому після тренування - ліва рука труситься так, що чаю не налиєш. Херові відчуття. Да да, я знаю що перетреновані кінцівки можуть труситись, але мої кінцівки тренуваннями точно не здивуєш. Сподіваюсь це не через кілька пропущених ударів в головєшку. Стрьомно стало. Не хочу боротись з містером Паркінсоном і його товарищами. Допоміг лише візит до доктора Гленлівета, і то не до кінця...

Forget It!

Вже колись давно я писав про зберігання інформації на тривалий термін, і тепер знову зіткнувся з цією історією. Різдво - час, коли український айтішник має безпробудно квасити чи їздити по закордонах. Можна на лижі. Не пасує айтішнику в ці дні перебирати архіви. Але так сталось. Після прибирань фізичного простору потрібно прибрати простір інформаційний. Для ментального очищення і впорядкування хаосу в голові.

Ironport team 2011

Такоє. Всі стали кращі. Настоялись наче коньяки в дубових діжках...

п.с.
Німб зацініть. Впізнаю тонкий стьоб від Бистрікова

Школа

- Сьогодні вчителька задала нам навести українські прислів'я. Потрібно було починати зі слів "Українці говорять: ...".

- Круто. І що ти придумала?
- Я не пам'ятаю. Але Анька написала: "Українці говорять: москаляку на гіляку"

- ??
- Угу. Вчителька сказала що то не зовсім прислів'я, але на 9 балів заслуговує.

Потоп

Одна з найкращих книг цього жанру на мою думку. На відміну від інших творів на цю дуже хитку і непевну тему ця книга дійсно схожа на грунтовну серйозну спробу розібратись в предметі, і відповісти на питання чому люди бувають щасливі і не дуже.