Бельгійське Містечко

     Я не люблю спеку. Я не люблю спеку. Я не люблю спеку. Особливо таку, яка встановилась у Львові останній тиждень - через +25 при 100% вологості місто нагадувало джунглі, і комфортно провести тут тиждень відпустки було важко. Минулого разу втеча від спеки, м’яко кажучи, не вдалась, і цей раз я вирішив вдарити напевне. Нехай це буде Бельгія. Про цю країну я знав лише те, що там колись жив і працював мій друг Сергій, і там є 100500 сортів пива. Задача була - знайти не дуже далеке місце, де не буде спекотно. Забігаючи наперед, щастя на світі нема. І ідеальної погоди також нема. Бельгія зустріла нас типовою англійською погодою - дуже мінливою, часто дощовою, але, курча, все одно це незрівнянно краще, аніж +30, які на той момент були у Львові.

    Брюсель?! Well... З часом я розлюбив європейські столиці. Крім хіба що Дубліна. Столиці - це здебільшого величезні мегаполіси з купою бруду і трешу, які, як правило, мають мало стосунку до країни, де вони знаходяться. Зокрема через мігрантів. За єврокрасою, на мою думку, потрібно їхати у середні міста і маленькі містечка, яких ми вибрали два - Льовен і Брюгге.

Льовен

     Льовен нагуглився як одне з найгарніших міст Бельгії, був близько до аеропорта Брюсселя, і там свого часу жив мій півбожевільний друг Серьога. Про що свідчить його накачана фігура на будівлі льовенської Ратуші. Жарт.

    Їхати туди півгодини потягом прямо з аеропорта, який ми проскочили дуже швидко, встигнувши лише сфотографувати виставку машин і купити пляшку Шерідансу.

Доречі, про аеропорти. Польські служби бастують не лише на автомобільних кордонах. Італійський метод забастовки діє і в аеропортах, і полягає він в тому, що прикордонники і служба безпеки працюють отак:

Я ніколи і ніде в житті не бачив такої охуєнної швидкості пропуску людей через аеропорт. В результаті ми спізнились на пересадки хвилин на двадцять, а інші - ще більше.

Бельгійський потяг. Якийсь фантастично чистий зсередини і з килимами на підлозі у вагонах першого класу.

     Місто виявилось гарним, класним, живим, і повним молоді, оскільки там знаходиться найстаріший університет в Бельгії. Назва міста походить від колишньої його спеціалізації - експорту льону.

Наш готель:

Це місце - Оуде Маркет - найпопулярніше місце Льовена. Його ще називають найдовшою барною стійкою світу. Площа суцільно заставлена літніми майданчиками до пабів, і вечорами заповнена повністю. Бельгійці люблять бухати. Мабуть тому, що погода не дуже залишає їм вибір.

В ресторанах здебільшого величезні порції. Кілька разів я обжерся так, що ледь міг злетіти. Ціна обіду з пивом на двох в Льовені - в районі 25 євро, якщо вибирати уважно. Якщо йти в ресторан - ціна виростає до 45-50є.

Найпопулярніше пиво в місцевих кабаках - Льоф і Хуєгарден. Точнісінько як в нас. В кранах є ще локальне пиво Duvel, яке я називав Дюбель. Не пробував. Моя любов - Льоф брун.

Приклад бельгійської новобудови.

Доволі типово для Бельгії. Їздять на такому гамні, що в нас таке хіба на селах побачиш. І ставляться до того хламу відповідно. Велодоріжки, як і в Берліні, вдвічі ширші за тротуари, і велосипедисти дуже не люблять коли туди вилазять пішоходи.

ЛМР :) Льовенська Міська Рада. Певно одна з найгарніших споруд, які я колись бачив. Цікаво те, що фігури на фасаді - не святі і біблійні сцени, а люди, що зробили внесок в історію Льовена.

Місто доволі добре вилизане - фасади чисті, відремонтовані, відчувається господар у місті.

Парковка для велосипедів.

Ніби кільцева Льовена.

Видно хтось з проектантів втік з Берліну і нарубав тут кілька Берлін-стайл коробок. Встиг небагато, певно сказали що тут такого не треба :)

Вокзал.

В бабці біля хати була подібна штука. Напевне взуття чистити.

На третій день ми випадково знайшли в Льовені неймовірно гарне місце, де панує тиша і спокій. Як і центр Львова, цей об’єкт належить до всесвітньої спадщини Юнеско. Сторіччями тут жили монашки, а тепер це місце належить місцевому Універу, і тут селять викладачів, гостей, і цнотливих студенток-відмінниць. В такі місця хочеться повертатись ще і ще. Бере неймовірна заздрість до людей, що вміють зберегти такі неймовірні речі в своїй країні...

Сорі, я фоткав там просто все підряд. Унікальне місце, з якого не хотілось йти. Да, а погані студентки мабуть живуть тут :)

Шматочок ботанічного саду Льовена, який нам двічі не дав подивитись дощ:

Власне на другому дощі в ботсаду я прийняв рішення більше ніколи не полишати хижі без парасольки, і проблем стало сильно менше. Льовен прекрасний. Він сподобався Іванці навіть більше ніж Брюгге.

To Be Continued...