Шкода тебе відпускати

Коли я виколупував Тебе з-під 120-річного шару пороху на горищі, я відчував, як в’їдлива пилюка наповнює мене, і проклинав той момент, коли пообіцяв Тебе знайти. Коли я відмивав і відчищав тебе у ванній, я думав - скоріше б Тебе спекатись. Далі було ще багато всього.
А коли вранці я побачив Тебе - теплу, блискучу і рум’яну, то зрозумів, що не хочу віддавати Тебе в чужі руки. Але вибору вже не було. Ти прикрасиш дім колекціонера, і малоймовірно, що ми побачимось ще. Прощавай, найгарніша цеглинка в моєму житті...