Новий рік >>

Вчора в малої був "утрєнік", сьодні ми на роботі бухаємо, а ранком відбулася в нас з Ярославою така розмова:

- Сонечко, як вчора на святі було ? Ти ким була ?
- Мишкою ! Хвостик, вушка... тато, а ти мені сьогодні забереш з садочку ?
- Ой ні, сонечко, сьодні ні
- А чому ?
- В мене сьогодні свято на роботі. Вчора в тебе, сьогодні в мене.
- Да. А ким ти будеш ?
- хмм, боюсь що поросятком...
- А чому ? Ти ще не впевнений ?
- Ні, поки не впевнений до кінця. Хоча да, буду поросятком !
- А де твій костюм ?
- На роботі
...

Елємєнти сладкой жизні

Ну як на НР без шампаньоли, ананасів і ікри ?? Тільки от штука - червоної хоч завались, а от чорної ну ніколи не їв. А яка різниця якщо ти дальтонік ? Ну в якостях і корисностях ніякої, просто чорна з осетрових, а та що червона - з лососевих. І от ті осетрові, на відміну від лососевих, не хочуть з царем природи ікрою ділитися. Мало того, до того обнагліли, що нерестяться лише декілька разів за їхнє довге життя (до сотні років!). Їх вже майже всіх перебили, і тепер вони як динозаври, навіть в Росії вилов і вивіз цієї хитрющої риби заборонений законом. І от через те так складно і дорого ту ікру знайти. Але цього року неодмінно спробую, хай там що, а без ікри мені нема щастя в цьому світі. Але не так сталося як гадалося... ходив, шукав - ніфіга нема. Червоної скільки хош, чорної - нема і все.

І от нарешті світло в кінці тунелю - Інтернет каже що ТМ Премія починає продаж чорної ікри під маркою Премія Select ! Ікра виробляється на осетрових фермах в Іспанії. Пішов в Сільпо, куди Премія поставляє свої товари, і... є !
Глянувши на ціну я трохи а...єл - ціна 56 граммової баночки - 1000 грн !!! Кілограма - 18 тис грн. Одним словом, ну його в сраку це буржуйство, будемо їсти червону.

Назад у майбутнє

Як приємно зустрітися зі старими бойовими товарищами і на один вечір поринути у старі часи, коли на роботу бігли як на свято, працювали самовіддано, з ентузіазмом, а не за гроші, з почуттям що робимо велику Справу. Згадати всі приколи, розумних і не дуже клієнтів і начальників, походеньки і посиденьки після роботи, і просто трудові будні.

Під ці спогади можна випити всю горілку в Меті, а потому відвідати славний Болград, або хоча б Прокофій і аткушать там Гранд-Крема...

Електронна звітність

Прогресивний крок від податкової, який нажаль супроводжується дико дебільним софтом. От треба документ передати в податкову. Робить то сі так - натискаєш зберегти, видає 3 (!) модальні діалоги, і в кінці діалог з іменем хмл-ки із 30 (!!!) знаків. Далі тре йти в каталог де то барахло лежить і копіювати той файл на флешку чи деінде. А оскільки він там лежить не один, а вкупі з десятком файлів з іменами по 30 символів, які відрізняються одним-двома з них, це перетворюється на вельми неприємну процедуру. Така собі гра "знайди 10 відмінностей", але всерйоз. Я, наприклад, двічі вже просто тупо писав ім"я потрібного файлу на папері і потім символ за символом шукав то гівно в директорії щоби скопіювати.

Уявляю собі який відкат отримали за таку роботу державного (!) рівня...

Хатка левенятка

Я не раз замислювався - якби я мав можливість мандрівки в часі, куди в "полетів" ? І не міг вирішити - все цікаво, скрізь хочеться. Але тепер я точно знаю, що обрав би поточний день, 20:09 . Бо за хвилину починається Хатка Левенятка - передача така типу вечірньої казки. Львівська. Це назва, яку я після сьогодняшнього дня щиро ненавиджу, бо чув її кількасот разів в різному оранжуванні, зі сльозами і без. Просто Ярославі чогось захотілося вечірньої казки в обід, і хочеться дотепер. Мене це так заграло, що на 250-й раз я відповів що мені плювати на те що вона хоче.

Відповідь не забарилася:

- А ти - ранєтка (матюк такий хто не знає), козявка-малявка. І піся !

Вид з вікна офісу

Давно хотів цю красу сфоткати, ніяк руки не доходили. Зараз же багато аутентичних краєвидів втрачено безнадійно, але і те що лишилося, сподіваюсь, вражає...



Внизу Логіка зробила стоянку, там теж був пустир, на якому орендарі інших приміщень заводу, регулярно палили сміття прямо в нас під вікнами. Ніякі заходи не допомагали. Забув як зветься та контора - рідкісні дегенерати там працюють...
Приміщення за стоянкою відгороджено від нас залізним парканом. Якийсь час там навіть був озброєний охоронець, тепер десь подівся. Що він там охороняв - не маю гадки, все цінне давно розікрали металошукачі. Але кажуть багато мотлоху зберіглося, хоча сам не лазив.


Ну а це просто результат боротьби індастріала з природою. Як бачимо - на користь природи. Одного разу навіть спостерігали фотосесію якихось дівок на цих руїнах.

епідемія...

Іванку трохи загребло, викликали лікаря. Прийшов, послухав, нічо не сказав, зате поговорили про теорії Норбекова (побачив на столі його книжку) і загадковість людського тіла для сучасної медицини, а також троха про єдність душі і тіла і карму. На питання чи ми всі помремо сказав що не всі - деякі лишаться. Чесно признався що не знає як нас лікувати бо наші душі для нього загадка. Ну це те що я зрозумів з його не дуже послідовних фраз. На прощання без всяких емоцій між словами згадав що хтось там йому задзвонив і сказав що в Трускавці знайшли чуму (!), потому випив горня чаю без цукру, отримав 15 грн і пішов геть. А, ще лишив мені свій мобільний, певно якщо захочеться про карму поговорити.

епідемія...

Дивує те що ніхто не говорить що робити. Крім професійних порад ні в якому не кидати пити під час епідемії, жерти часник діжками і носити пов"язки - ніц. На ток-шоу 3 години лікарі з мінздраву гризлися, але що робити людям так ніхто і не сказав. Хоча антивірусних препаратів для профілактики грипу - хоч греблю гати. Чув навіть такий месадж від лікаря по львівському ТБ - "ліки нічо вам не допоможуть, не купуйте !" Як ? Чому ?? Адже минулого разу як я хворів грипом, лікар нічо не зміг додати до того що я виписав собі сам.
Країна чудес...
Ще є купа всяких чуток, які чиновники не встигають спростовувати :-)

P.S.
На роботу не ходитиму поки не пройде епідемія, буду Work From Home.

Епідемія

Ото срака... Люди на вулицях в масках, є чутки що поїзди оминають Тернопіль, і що над нами сьодні розпилять якусь чортівню від бацили. Скрізь оголосили карантин. На роботі випив зранку горілки, оскільки в кабінеті вже троє лягли, один захлинається соплями але бойовий піст не полишає (гад).
Епідемія блін.

Як я ріпав ДВД

Не встиг зайти сьодні до хати зморений важкою працею, як племінниця загрузила ріпнути щойно куплену двдшку. Пошуки тулзи почалися в 19:00, роботи так виглядало на годину, пошуків на 5 хвилин. В результаті в 00:00 робочий стіл компа виглядає як привокзальна площа в годину пік - було скачано і встановлено штук 20 програм, одна є*анутіша за іншу, 18 з яких двд і не думали ріпати, а просто казали що хочуть грошей або не можуть двд побачити (Windows Media Player грає диск "та як має бути"). Одна, правда героїчно щось ріпала з півгодини, заріпавши аж півфайла, потім кинулась тієї справи і сказала що все - гейм овер. Як не старався знайти чому тільки половина - х.. там - просто видно вона подумала що мені й половини досить. Переважна більшість скачаних прог мали вигляд написаного якимись обкуреним студентом вночі перед сдачею курсового. Кнопки вилазять за вікно, пише кругом якусь х**ню, вікна вистрибують за всіма законами броунівського руху. Кароче - викидень якогось дебіла-напівпрограміста, а не програма, посоромились би за таке гівно просити гроші. Таке враження, що нормальні люди програмування полишили, і зараз цим займаються якісь олігофрени, які щось напи...дячать, навіть не подивляться самі що в них вийшло.
Качав цю срань, качав, ставив, ще качав, і ще ставив, потім за...вся, спробував набрати чарівне слово "free". Скачав прогу handbrake (досі цей шедевр з трею не викурю) - оооо бля !!! Справжнє ФРІ, ліцензія ГПЛ ! Заре вона мені все заріпає - оно поглянь як працює - довго, видно якісно ріпнути хоче, мля. Якісь ще проценти показує, турбується жеби мені сумно не було. Класна кароче прога. Дістаю болванку, готуюся записати на неї ріпнутий двд і піти спати. Попрацювавши з годину, чудо-програма створила файл на 2.6 гіга, який ні..я крім квадратиків не показував. Ні тобі левів ні крокодилів (кіно про них). Ну, думаю, с...ука, ладно. Заре я тобі інший формат задам вихідний. Задав. Програма з секунду подумала, видно вирішила що і так забагато зробила для мене, і тихо проігнорувала мій запит. Не забувши при цьому сісти в трей. І заре там сидить і нікуди схоже не збирається.
Ладно, думаю, ща скачаю кейген до тієї х...ні що мені тільки півфайлу розріпало. Може тоді згодиться і на другу половину. Качав-качав, все кругом якісь смски просить, а порнухи скільки надивився - йой, аж монітор червонів. Ледве знайшов таки якісь серійник, який підійшов. Заре та програма старається, сиджу ось і молюся жеби таки спати відпустила мене... Тре відмітити, що кнопка, яка власне починає ріпання, в цій програмі ретельно захована автором за межі вікна, так що виглядає тільки маленький хвостик. Заледве знайшов її.

Час - 00:42

93%
94%
95%

ааааа бляяя...ь, коні б вас грали !

Error:
"Please select AV syncronization mode..."

жму Ок

96%
97%
98%
99%
ну
ну !
ну !!
100% !!!
всьо, пристібніться, запускаю...

йооопть ! ріпнуло !!!
Все, йду спати.

#1 dvd ripper рулить

без назви

Але дах рве після відпустки... Так все класно було - земля крутилася спеціально для нас, нічо не тре було робити і ні про що не тре було думати. Все було чисто, гарно і тепло. А тепер після трудового дня одне непереборне бажання - випити горілки. Це або індикатор того що відпустка була класна, або того що життя "гівна варте", або і того і іншого разом...
о, висловився. легше стало.

Туреччина - країна контрастів

Класно відпочивати на морі коли вдома холодно. Ще зранку ходив у куртці, а в обід купаєшся в морі і ховаєшся від сонця. Правда коли навпаки - вже не так класно. З ідеального порядку готелю повертаєшся в доволі засране і пошарпане місто і свою незремонтовану берлогу. І це пригнічує і повертає до побутових проблем.
При розгляді варіантів Крим відвалився через важку дорогу в вонючому поїзді, совковий сервіс і завалені тілами пляжі. А ще хотілося своїм закордон показати, в літаку покатати і "інопленетян" побачити. Врешті решт по ціні/якості/комфорту лишилася Туреччина.
Літак авіакомпанії WindRose виявився гарненьким і невеликим, бразильської (!) марки Embrayer. Дві години стрьому, і ми в аеропорту Анталії. Туристичність країни відчувається одразу - довкола все завішано рекламою туроператорів, штамповка віз - проста формальність - прямо в аеропорту за 30 баксів ставлять візу будь-якому шпіону. Далі людей розподіляють по автобусам. Нам сказали що автобус номер 655 завезе нас в готель. Але є проблема - автобусів, що розвозять туристів, там сотні, ними заставлена вся площа біля аеропорта, літаки сідають один за одним. Шукали доволі довго...







Готель:


Холл:


Басейн:


Вигляд з нашого вікна на другий басейн:


Біля басейну така табличка:

Зверніть увагу на правопис - грамотєї там сидять ще ті :-)

Мандаринові дерева на території:


Пальми:


Пляж і узбережжя. Знято з катера при катанні на парашуті.




Пірс - з нього класно було годувати рибку зтиреними з готелю булочками. Риби там дочорта, але і кісток в ній чимало.


Хай живе жива риба !






Наш пляж вранці перед вильотом. Перший ряд шезлонгів вже зайнятий - висять рушники.


Пляж готелю поруч. Набагато краще виглядає ніж наш.


Пляж міг би бути чистішим - я там і бички бачив, і стакани, і взагалі пісок могли б и просіяти. Ну і людей - до чорта, незважаючи на кінець сезону. Вони просто дрейфують вздовж пляжу, так що власні пляжі готелів - це певною мірою ілюзія. Спочатку цей людський трафік дратував, потім звикли і не помічали його. Після відпочинку в Карпатах, де досить відійти 100 м від села щоб цілий день бути сам на сам з природою, це було незвично. Охоронці ганяють чужаків, що займають лежаки чужих пляжів, але якщо просто купатися на пляжі іншого готелю, то переважно не рухають.
Інформація нашої турагенції про готель - "в основному німці" - не справдилася - всі німці виявилися з Москви, Челябінська і України. Персонал каще говорить по-нашому, ніж по англійськи. Трапляються і поліглоти, і такі що не говорять крім турецької ніякою.

Номер виявився великим, гарним і душним. Без кондюка там ніяк, він працював як лошадь, але все одно було некомфортно. Добре що в номері ми лише спали.






В принципі можна було б не вимикати кондюк коли йдеш з номеру, але тут на заваді стоїть енергозбереження. Ключ до номеру йде в купі з "енергетичною картою". Поки її не вставиш в гніздо на стіні, вся електрика номера вирубається. Турки...


Ще одна проблема - шум дискотеки по ночах. Попросили переселити нас в інший номер - тихіший.
Переселили. Номер хоч і менший, але корпус симпатичніший, є балкони, а вікна не на двір готелю. Правда, при детальному огляді, на шторах, стінах і стелі виявили багато крові... яку турецькі комари пили з відпочивальників, за що ті, в свою чергу, натхненно мочили їх на всіх поверхнях. Ну і в санвузлі вода на підлозі не пересихає, ніби від джерела, як не мийся. Ну ще унітаз якийсь ідіот притнув прямо боком до стінки. Ну то таке, переживем, зате тут не душно і не шумно. Лишаймося !

4-й блок:

Номер:


Яка то була ніч ! Акустика в корпусі така, що чути шльопання по підлозі на іншому кінці коридору. Але то не головне. До четвертої години в коридорі бухали росіяни. П"янка була шумна, супроводжувалась п"яними "базарами" і розборками, декілька разів все мало перерости в бійку. Забава закінчилось десь о четвертій, і під пісні "Ума Турман" бухати почали турки (судячи з розмов).
В сьомій ранку, після безсонної ночі, я написав на папірці своє враження про новий номер, затвердив у Іванки (яка дуже не любить мат), і був готовий занести це на ресепшн замість "дякую":


Вирішивши, що тиждень такого "відпочинку" ми навряд чи витримаємо, пішов на ресепшн просити повернути нас назад. Мадам була нєпрєклонна - "Не можна, дозволено тільки одне переселення." Крапка. Але гід ТезТура проблему таки вирішила, перетерши з кимось із босів готелю. Новий старий номер здався нам щастям в порівнянні з гуртожитком 4-го блоку. Треба цінувати те що маєш :-)

Система "All Inclusive" - це коли тобі дозволяють набирати дофіга їжі і пити горілки скільки організм витримає. Їжа там так собі (мені було ок, хоча багато хто жалівся), горілка - пертусин, пиво класне. Соки - холєрна рідина, чиста хімія. Кухарі іноді роблять всякі цікаві речі типу цих кавунів:


Турки всі дуже ввічливі, постійно цібали Ярославу і хотіли з нею спілкуватися.
Є поняття "анімації" - жеби нарід не сумував його забавляють спеціальні "аніматори", влаштовуючи танці, ігри, і просто всяку веселу дурість. Ввечері для дітей - "міні-диско", велике для них щастя, можливість настрибатися і накричатися досхочу.


На окремий абзац заслуговує турецький базар і взагалі торгівля. Майже ніде немає цін, ніхто не знає що скільки коштує. Ціноутворення за схемою "від фанаря", далі торгівля. Яка теж мало що дає, оскільки хз скільки воно насправді коштує. Одного разу ми збили ціну з 45 до 25 баксів, і все одно пішли з відчуттям що нас намахали :-) Така торівля там - нормальний "формат". Продавці доволі терплячі, грубощів від них не чув. Правда одного разу нас здається послали турецькою, коли ми почали питатися про розміри одягу. Не можна нічого купувати по розмірам, які написані на одязі ! Вони, здається, пишуть їх так само від фонаря як і ціни. Трапляється і хххl і S-ка яка велика навіть на мене (одну таку ми по дурості купили). Все тре міряти/прикладати, інакше втулять таку лажу що здасться хіба що підлогу помити.
Ну і ще одній цьотці продавець сказав: "Єст дєнгі- купітє ето, нєт дєнгі - ідітє прямо." :-) :-) :-) А загалом все культурно.

Спробував політ на парашюті за катером - досить прикольна атракція. 40 баксів + 5 баксів за кожні фотку що зробили вони (самим фоткати не дозволяють).




А ще на базарі ми купили "турецький чай" - лимонний, гранатовий, і ще 5 коробок на всі смаки. Приїхав, відкрив, всередині - білий порошок в пакетику. Думаю - все - наркоту підсунули. Акуратно так спробував з пальця, зачекав... нема ніби приходу. Залив окропом - таки да, на чай схоже, навіть гранатом чути. Ото капєц - вже і чай підробний тре робити...

p.s.
деякі люди сприймають цей "звіт" як негативний, хоча це не так. Вцілому, якщо висловлювати враження одним реченням, то вірною фразою буде: "дуже класно, але не без недоліків." Які напевне є скрізь...

Суворі будні дігера

Колега, що з ним ми лазили в бункер, приєднався до вилазки дігерів на великий об"єкт.
На ранок питаю:
- ну як ?
- бухали серйозно. мені вистачило сил доповзти до культурного місця і настругати там. Два рази. А двох так накрило що не могли встати, ригали лежачи прямо на карємати по мірі необхідності.

"Наша служба і апасна і трудна" :-)

День програміста

На день програміста отримав грамоту за бєзупрєчну службу. Хоча, чесно кажучи, відчуття як від чогось не надто заслуженого. Але то таке - може й не даремно колеги іронічно називають "Учителем" :-)



І цей ліхтар у подарунок (а ще - круту тенісну ракетку). Правда замість ліхтаря подарували здається прожектор. Пробував з вікна вночі світити - ну просто гіперболоїд інженера Коваля - мало мобільну вишку не "іспєпєліл", до якої метрів 200. Потужна штукенція. Важкий, холєра... Мала з ним при грі в схованки мене шукала - так двома ручками тримала.

Відпочинок у карпатах, 2009-й рік

Нарешті дійшли руки збагатити історичні хроніки постом про наш черговий відпочинок у карпатах.
Для відпочинку вибрали те саме минулорічне Жденієво - дуже вже там кльово було. Але цього разу вирішили побути в новому готелі - на вигляд більш крутому і за ті самі гроші. Відпочинок був просто чудовий, якщо не рахувати одного дня зіпсованого сваркою з господарем "Берегині". Ну та ладно - Всесвіт його покарає. Кармічно :-)
Поїздка пройшла більш активно ніж минулорічна - ми вилізли (я - з Ярославою на плечах!) на гору Пікуй, з"їздили в прекрасну подорож на Синевир, я відвідав знаменитий бункер... Ну і взагалі чудово і активно провели час.

В цій річці ми часто купались. Ярослава не хотіла виходити, не зважаючи на холоднющу воду. І соплі в неї там пройшли, повернулися тільки по приїзді до Львова. Купання в цій річці глибиною приблизно по коліно - досить небезпечна справа. Під ногами дуже слизьке каміння, а впасти в річку з таким дном може означати сумні наслідки. Доводиться бути дуже обережним і часто лазити там на 4-х для стійкості.

Лякає те, що карпати стають дедалі більш засраними. Особливо це стосується річок, в які садиби і готелі (судячи із запаху річки біля нашої бази) безсовісно зливають всяке гівно і скидають сміття. Особливо коли в горах йдуть дощі, по ній як кораблі пливуть пляшки, памперси і всяка інша гидота. В деяких місцях пляшки і сміття утворюють щось подібне до штучних островів.




Достатньо відійти на 200 м від дороги щоби цілий день не бачити людей і насолоджуватись гірським повітрям і чудовими краєвидами. Цікаво, що навіть на крутих схилах, де йти доволі важко, всюди коров"ячі сліди. А ще незграбних людей "коровами" називають. Несправедливо, принаймні щодо карпатських корів.














Ось такий міст нам трапився по дорозі на Пікуй.








Цього разу ми взяли із собою карємат і спали на природі щодня. Тільки знай комах кусючих відганяй жеби дзєцко не загризли.




Все більше стає реально крутих будинків. Бачили будинок начальника лісництва - вражає - "корпуси" з"єднані переходами, басейн, ліхтарі, величезна територія... На фото - не він.


Плакат "Бережіть ліс" на фоні варварської вирубки.





Дуже красива гора з мобільними вишками нагорі:
Ці вишки - єдина причина чому ми не наважились на тій горі "зависнути".


Но горизонті - гора ""Пікуй, про яку кажуть що хто не бачив Пікуя той не бачив ні...


Наш готель "Смерековий двір":

Головний корпус:
Наш балкон - другий поверх зліва.
Все, я б сказав, дуже на рівні. Дитячий майданчик, ставок з фореллю, яку тут же і готують - краса ! Форелі в карпатах як гною - коли в синевирському озері кинули хліб у воду, вода наче закипіла від претендентів на халявний харч.
Єдине що на базі не сподобалось - запах каналізації в річці біля готелю. Маю великі підозри що вони зливають все просто в річку.


Колиба:


Баня і альтанки:






Кафе:


Вигляд з нашого балкону (огороджений - тенісний корт):


Цю колоду ми зустріли по дорозі в бункер. Цікаво як її так гарно вирізали...


Далі буде...