Час. Скільки років ми живемо?

Просте питання, легко гуглиться. 75? 80?
Тому якийсь там рік-два-три - ну скільки це? 3 * 75 / 100 = 2.25%, тобто повна херня? А що як я скажу вам, що живете ви не 75-80 років, а 20-25? Абаснуй, Женя! Обрунтовую...

• До 15 ти овоч, який не може себе толком вдіти, нагодувати, а значну частину з цього віку - і витерти собі жоппу. 
• З 18 до 23 ти вчишся, тобто в тебе немає свого бабла, житла, а значить і можливостей. Ти у всьому залежиш від батьків, і живеш тим, що самостійність і доросле життя - "не за горами".
  
• В 33-35 ти вперше розумієш, що став "дідом" для вновприбулих колег. Ти ще вийобуєшся на кухні, пафосно пишаючись своїм охуєнним досвідом, і нічого не відчуваєш, але одного разу в відрядженні дивишся ввечері на себе в дзеркало, і розумієш, що кращим з минулого відрядження не став.
  
• В 40 ти вперше розумієш що тобі, с-ка, сорок, і для вновприбулих колег ти вже навіть не "дід", ти - динозавр. Ти згадуєш часи коли прийшов на роботу 22-річним, як 33-річні здавались тобі стариганами-невдахами, і розумієш, що ті 33-річні були тоді просто молодняк. Дзеркало стає необ'єктивним, ї%ало не влазить в фотографію, або навпаки ссихається. Для прочитання етикетки ти фоткаєш її, і потім довго розглядаєш картинку з зумом. Ти дивишся назад, в душі не ї%еш куди подівся час, і розумієш, що ти вже сосеш в ігри на планшеті в 18-річних дітей, яким, с-ка, вже 18!
• В 45 тебе починають називать на Ви, і на прохання Ти-кати - ввічливо відмовляються.
  
• Далі не знаю але динаміка зрозуміла.

Резюме. Одним з найбільших ілюзій і невірних очікувань людини є оцінка часу, який в неї є. Це не 75 років, а років 20, і це ще якщо нічим не хворіти. Немає нічого більш тупого, ніж розглядати час як лінійну шкалу, і в 25 відкладати відпустку на 35, а в 35 - на 45, чи розраховувати надолужити все через 10 років.