Сотні блогерів, експертів, і просто пи%даболів, на всіх майданчиках сперечаються небажання людей воювати. Одні кричать - на фронт всіх "мамкіних пісєчєк" (чи черешенок, я вже забув як правильно), інакше нам п-да, інші кажуть, що людське життя - найвища цінність, і по%уй.
Ця дискусія приречена на вічність. Тут насправді все зрозуміло і без вищезгаданої шизофренії. Для держави цінність свого життя завжди найвища. Для людини цінність життя "мамкіної пісєчкі" завжди найвища. Хулі не ясно? Відхилення бувають, але вони бувають в межах, що не вирішують ситуацію. Для держави смерть "мамкіної пісєчкі" не означає смерть її самої, як і навпаки. Задачею держави завжди буде вижити, а для цього необхідно переконати і примусити якомого більше пісєчєк вмирати за державу. Як не дивно, задачею пісєчкі завжди буде... також вижити, і очікувати від пісєчєк масової жертовності - ознака інфантилізму і нерозуміння світобудови. Як і очікування людей від держави, яка намагається вижити, жертовності по відношенню до кожної окремої пісєчкі. Це просто так не працює. В держави багато пісєчєк, а в пісєчкі є на вибір сотні держав. І держава і людина будуть намагатись вижити, не надто зважаючи одне на одного.
Скажете, сім цим людям "по%уй" на державу? Світ так не влаштований. Він не ділиться на по%уй і не_по%уй. Є п'ятдесят відтінків по%уя. Людям просто важливіше своє життя, це не означає що життя держави їм байдуже. Точно так само як державі важливіше життя держави, і вона готова жертвувати життям людини щоб зберегти себе. Вам же не по%уй коли горить ваш будинок, але при цьому мало хто полізе його гасити з ризиком для життя. Будинків багато, життя одне. Тоді як з точки зору будинку головне - не згоріти.
No comments:
Post a Comment