Невже єдиний шлях розвитку - збочення?

Давно пройшли, шановні, ті часи, 

коли цар Петро імпортував уродів 

за шалену валюту. 

Тепер маємо своїх! 

І розробляєм все нові і нові моделі. 

А ви лізете тут з своєю красотою. 

Ви нікому не потрібні! Перш за все 

тому, шо не цікаві, в Вас нема аномалій, 

ви просто нудна тварина, у якої все 

на місці. 

Той, хто вас робив, - не вчений!

Чому виходить так, що чим далі розвивається кухня, тим менше її можна їсти? Підеш в якийсь хороший ресторан, особливо за кордоном, глянеш на меню, а потім в тарілку, і жахнешся. Їсти це неможливо. Мед з майонезом, риба з мандаринами, і сало з шоколадом. Довели мене до того, що я готую смачніше, ніж мішленівські кухарі.

Чому чим далі розвивається мистецтво, тим незрозумілішими і химернішими стають твори? Приходиш на якусь виставку, і тихо офігіваєш від польоту фантазії авторів, які невідомо що і невідомо кому хотіли сказати.

Чому коли дивишся на покази високої моди, в душу закрадається думка - хто і нафіга все це проектував і дизайнив? На це ж неможливо дивитись без сліз, не те що на себе вдягати.

Чому чим розвиненіша країна, тим більшого розповсюдження набувають всілякі сексуальні девіації, і машину швидкої в Берліні зустрічає вже не внук для бабці, а чувак в трусах і ошийнику (ріал сторі!)?

Це все наводить на думку, що з якоїсь причини розвиток рано чи пізно призводить не лише до вдосконалення, а й до всіляких збочень. Питання лише чому. Можливо людям просто сумно, і картинка перед очима має постійно змінюватись? Можливо, все відбувається згідно народної мудрості -  "Коли пес не має ніц до роботи, він лиже собі сраку"? Пуркеее?