Покращення, Стрийський парк

Покращення дійшло до Стрийського парку! Ми лише почали, але за наступним разом відновимо практично все в одному з найулюбленіших моїх місць відпочинку - біля пам'ятника і великого кола. Повністю оновлено шість лавок, а шпалами, що звільнились, зремонтовано більшість сидінь на бетонному бордюрі поруч. Я мріяв щоб там було гарно з часів прогулянок з візочком, і тепер ми зробили це.

Це було круто, швидко, злагоджено, і результативно!

Закручування шурупів свердлом. Авторська технологія :)

Їсти без Інету

Смажу яєшню.

- Тато, як ти збираєшся їсти, Інтернету ж нема.



- Ярослава, що ти більше за все в мені цінуєш?
- Вірність. Мені і мамі.
- А в мамі.
- Смачні супи!

Дауншифтінг наступає

    Все частіше знайомі звільняються з роботи чи йдуть у довготривалі відпустки. Причому, як правило, вони працюють в фантастичних як на Україну умовах, і за фантастичні як для Неньки гроші. Та й не сказав би що перепрацьовують. Причини називають різні - задовбало, стомився, не бачу сенсу. Я думаю справа от в чому. Робота сучасного програміста, надто в аутсорсі, позбавлена зворотнього зв'язку. Це просто підпилювання якихось малесеньких детальок, які незрозуміло як, ким, і для чого використовуються. А якщо і зрозуміло, все одно від тих, кому це потрібно програміст настільки далекий, що реального результату роботи побачити не може. Мабуть це звільнення - рефлекторна реакція на відсутність сенсу життя, і спроба його знайти. Щось не так, отже потрібно змінити зачіску...

Сміттєва криза. Просралі всі полімєри

Про сміттєву кризу.

Прітча. Всі збіги з реальними подіями і людьми - випадкові.

***

     Приблизно в 2012 році на Великдень в одному будинку в підвалах почала накопичуватись вода. Бувалий мешканець пан Михайло відкрив в дворі люк, а там - по вінця стоків. Викликали аварійну Водоканалу. Аварійна тиском промила колектор, все зійшло, і всі пішли прати і готувати олів'є і холодці. Але один з мешканців спитався водоканальщиків що ж це було. І йому сказали, що при промивці в люку була глина. Це означало, що під будинком - залом колектора, і вода стікає незрозуміло куди, і з цим потрібно розбиратись. Це було повідомлено всім мешканцям, але мало кого хвилювало, адже це жодним чином не помітно, і на євроремонти в помешканнях не впливає.

      А той хто спитався - рік оббивав пороги і поштові скриньки, зокрема і до мера звертався. Місто присилало якісь комісії, які обіцяли, обіцяли, обіцяли. І іноді чесно говорили, що робити нічого не будуть. В результаті за рік часу проблему не було навіть досліджено, хоча місто мало на це всі необхідні ресурси, і це прямий їх обов'язок.

Сенс життя програміста

- Тато, що це?
- Ооо, це - в'язниця, за цими вікнами зовсім інший світ...
- А чому вони просто не можуть вибити скло, розпиляти грати пилою, і вийти?
- Їм не дають бензопил. В них навіть шнурівки забирають. Щоб не повісились.
- А чому їм не можна повіситись?
- Та просто начальству купа бумажок потім. Самі по собі вони нікому не потрібні.
(і тихо: "як і ми всі в принципі")
- Ти потрібен!
- Кому?
- Фейсбуку!
- Перепрошую?
- Тій маленькій кнопці, яку ти робив для Фейсбуку. 15 років. З купою інших людей. І взагалі-то не ти, а інші...

Будні покращувача :)

Половина з цих звернень зникає, з рештою потрібно багато ітерацій, але іншого виходу зробити світ кращим немає :(

Греція 2017

Греція 2017. Не знаю що і писати, все написано торік. Після відкриття цього раю минулого року, шукати більше нічого не хочеться. Тут можна виходити на море щоб перетравити вечерю, купатися при місячному сяйві, і опинитись на морі, перестрибнувши парєбрік. Все ідеально. Тому - просто фото. І то скоріше щоб не згубились. На дисках все губиться.

Смерть Біхтер

Біхтер застрелилась Яка то була дівчина...

А за зиму шпали знову розікрали. Чи то хтось палить ними грубку, чи то вони просто такі красиві, але це - не вандалізм. Їх просто вкрали. І їх потрібно знову відновити.

- Вам потрібна допомога, чи відновите самі?
- Звісно потрібна! Не вистачає рук! Були б дуже вдячні!
- Ми зробимо. Тільки цей... щоб не було таких історій як минулого разу. Ви ж пам'ятаєте?
- Так. Все буде добре, не переживайте.
- Ок. Я на днях поміряю, і за кілька тижнів все зробимо.
- Добре.

Про яку "історію" йдеться? Думаю, багато хто з читачів пригадує. Минулого року після домовленості відновити лавки силами і грішми волонтерів, парк сам все зремонтував, навіть не поставивши волонтерів до відома. Ми поламали списи на шпальтах фейкбуку, це коштувало мені чимало нервів, сил, і часу, але я людина з короткою памяттю, і все забув. Тепер все буде інакше. Двічі таке не повторюється, я навіть не мав спеціально на цьому наголошувати, щоб не ятрити старі рани. Це було зайве. Це виглядало з мого боку як те, що потрібно було давно викинути з пам'яті як прикру помилку. Будь-якій здоровій людині зрозуміло, що таке не може повторитись...
Повторилось. Лавки знову зремонтовані. Без жодних попереджень і повідомлень. В порушення всіх домовленостей і здорового глузду. Після того як витрачена купа грошей, часу, і сил на матеріали, плани, логістику, і підготовку. "Так сі стало". "дЕректива прийшла". "В інше місце свої шпали втулите" :)
Епілог
Після років співпраці з містом в мене, здається, не лишилось жодних емоцій і почуттів щодо цього. Крім сарказму. І десь в глибині - впевненості щодо майбутнього цієї землі.
Ех, пафосний вийшов пост. То все через Неї. Через Біхтер... R.I.P.