Інформаційний кал

У цьому пості я спробую систематизувати певні думки, які давно рояться в моїй голові. Наперед прошу вибачення за можливу сумбурність викладення - це не стійка теорія, лише відображення думок на папір.

Інтернет - це без сумніву великий винахід ! Миттєве спілкування з людьми за тисячі кілометрів, доступ до будь-якої інформації, досвіду міліардів людей, дистанційне навчання, і теде і тепе - це все звичайно дуже вражає, і мало б сильно полегшувати життя.

Однак з певного моменту я почав помічати, що часом є споживачем субстанції, яку я для себе назвав "інформаційний кал" (далі - "інфокал"). Об"ємна частка інформаційного калу за моїми суб"єктивними оцінками складає більшу частину Інтернету. А якщо виміряти відсоток часу, який люди витрачають на споживання і продукування інфокалу, результат вийде напевне ще більш сумний.

Уявіть собі ситуацію - до якоїсь людини потрапляє картинка з ведмедем, що застукав пару за коханням. Людина примальовує до писка ведмедя напис "прєвєд мєдвєд", і відсилає цей без сумніву шедевр інфокалу своєму кулєзі. 

А через місяць великий відсоток всього, що пересилається між друзями скайпом, соцмережами, і іншими каналами - так чи інакше стосується різноманітних варіантів Прєвєд_Мєдвєда. Далі - гірше. На цю тему малюються тисячі картинок - інфокал розмножується блискавично і хаотично. Розноситься вітром по мережах. Через деякий час якщо ти не в темі цього дебілізму, ти "не такий" - інфокал затягує нових і нових адептів, і часом переростає в якусь субкультуру (як це сталось з падонковською мовою), і захоплює інтернет-простір на довгі місяці. Люди переганяють його колами по своїм мізкам в соцмережах і скайпах, та витрачають масу часу на перегляд і обговорення цього непотрібу.
 На роботі я включений у два чати двох різних груп програмістів. Всі серйозні, дорослі люди. Відсоток інфокалу у чаті - ну точно більше половини - яплакалъ, фішкі, баші, джойреактори, "будь_мужиком_блєать", і інше веб-гівно,  Відсоток корисних і хоч чимось цікавих речей - дуже низький.

Цей говноконтент поглинає неймовірну кількість людського часу, вся ця хуйня по міліону разів перепощується на вкантактіках, фейсбуках, жжшеках і т.д., розносячись від цього ще більше, і застеляючи інфосмородом весь Інет, який вже і так штиняє гірше Львова на день міста.

З"явились цілі сайти фейк-новин, де серйозним тоном довбойоби псевдожурналісти пишуть всіляку хуйню псевдоновини про події, яких ніколи і ніде не було. Приклади, що траплялись мені - "уаревью" та "репортажист". Цей інфокал краще замаскований, забирає куди більше часу, і тому на шкалі інфо-смердот стоїть вище інфокалу класу "будь_мужиком_блєать". 

І на це є свій споживач (причому в огромній кількості), який замість почитати щось корисне, або використати Інтернет для перегляду картин музеїв світу, клікає по півдня на картинках і лінках, які радо ведуть його по тенетам інфокалу все далі і далі вниз.

А йти є куди ! І найгірше - те, що в людини складається враження, ніби вона сама вибирає куди клікати - от можна сьогодні почитати фішкі, завтра ознайомитись з шедеврами лінійки "будь мужиком блєать", а післязавтра почитати Лурк - от там вже є де розгулятись - місяцями можна читати. Цікаво, влучно написано ! Не те що в "тупому ящику", де нам зомбують мозок злобні дядьки-олігархи. Тут ми господарі, і самі вибираємо що нам дивитись ! Нас не надуриш !

Можливо, досить споживати це гівно, і час збільшити питому частку хорошого, доброго, вічного, і корисного в своєму раціоні ? Кожен вирішує сам...