Коли в моду повернувся турецький светр з оленями, який я викинув в 15 - я мовчав. Все ж таки це одяг, мода, циклічність, і отетавотвсьо. Хоч спочатку люди в цих светрах сприймались мною як клієнти петлі часу, та з часом я звик.
Коли у вигляді JBLок повернулись магнітофони, які в кожному селі модні пацики носили на плечі, і з яких рубав Сектор - я здивувався, але знову промовчав.
Але тепер мастхевом став Інстакс! Оце все, що у кожного в кишені якісна камера плюс мобільна фотолабораторія, підключена до 100ГБ клауда, плюс можливості пуляти фото за океан за долі секунди - все це нафіг. Людям знову потрібні паперові фото з миттєвим друком, і оцей девайс, який показаний в фільмі Кінг-Конг 1985 року
Це вже щось геть інакше, ніж мода на одяг. Виявляється, мода на гаджети і технології також має певну циклічність, чого я вже ніяк не очікував. І ще. Яким чином, блін, люди вгадують ці тренди? Якби хтось запропонував мені профінансувати стартап подібний Інстаксу, чи відродити колонку на плечі тракториста з 1990х у вигляді джибіельки, я б просто покрутив пальцем біля скроні. А це не просто взлетіло, воно вибухнуло!
Чудни дєла твоі, Хоспадє...
