Я не люблю базари, і турецькі базари зокрема, але цього разу мені сподобалось. Якщо розумієш куди потрапив, і що тебе чекає, то з цим навіть "можна годитись", як казала моя баба.
Заходимо на базар, на секунду Іванка замислюється куди йти, а я проходжу вперед. Оглядаюсь, бачу що якийсь чувак допомагає їй знайти дорогу, показуючи рукою на свою лавку. Ось він - правильний шлях. "Сюда нада!" Його бажання намахати Іванку виглядає настільки по-дитячому наівним і щирим, що викликає сміх.