Майдан щодня

У фейсбуці трапилась на ленті стаття, де автор дуже класно і наочно пояснив суть протесту - позбутись влади негідників.

Дуже хороша стаття. Все чітко розписано і все вірно. In a nutshell як то кажуть.

Маю маленьке доповнення. Сподіватись, що в країні буде чесна і свідома влада, не намагаючись змінити людей (читай "себе") - це щонайменше наівно. Маємо розуміти - владу народжує і вибирає народ, вона не падає з неба (крім Л. Черновецького). Якщо люди дають хабарі викладачам, даішникам, намагаються кататись в трамваї щоб не зловили контролери, порушують ПДД, а потім відмазуються, і взагалі плювати хотіли на все і всіх, що за їх порогом - влада буде погана завжди. Ніяка революція, ніякі ЄС, ТС, і US цього не змінять. Дирки в законах для гнилих людей знайдуться завжди, кадри рєшают всьо. Є чудова примовка - "яке їхало - таке здибало", яка працює завжди, в 100% випадків.

Так от, власне доповнення відповіді на питання - "для чого Майдан?". Одна з найцінніших функцій Майданів 2004 і 2013-2014 для мене - це формування і очищення людей. Біда і кричуща несправедливість гуртує людей, і саме це відбувається зараз. Подивіться скільки взаємодопомоги, взаємоповаги, розуміння, високого духу і свідомості на Майданах! Якби ці високі почуття переважали в нас щодня - в нас би не було при владі дебілів і злодіїв. Якщо ми роз'їдемось по містах і містечках, і знову з високоморальних згуртованих людей станемо хамовитими, егоїстичними, і байдужими - до сраки цей Майдан. Нам потрібно зберегти цю мабуть найважливішу перемогу Революції Гідності і бути людьми щодня, а не лише коли горить наш дім.

Amen

Кусочєк щастья

Завалююсь додому обвішаний коробками. Новий комп. Вибачте, що в розпал революції думаю про компи, але дуже вже гальмував. Голова не варить абсолютно. Мене чекає перекус пельменями і валяння в снігу вперемішку з катанням на піджопнику.

Вибачте, що в буремні часи думаю про пельмені і піджопник. Просто снігу давно не було, і дитина хоче повалятись, а я не можу їй відмовити.

Сиджу на кухні, і під звуки Громадського запихаюсь "домашніми" пельменями, думаючи про те, про що думають зараз всі.

Зокрема, про те, що сталий стан речей тепер в минулому. Все, що здавалося твердим довкола - валиться, вранці не знаєш що буде ввечері, а ввечері не знаєш що буде вранці. На вулиці оглядаєшся, стаєш обережним, бо позавчора "засвітив" авто на якомусь там блокуванні, а сьогодні десь носив каски в ящиках з-під цукерок.

Нехай хоч дитина поваляється в снігу. Не повинен один глухий мудак позбавляти дітей зими і радості піджопника. До чого тут діти?!

В коридорі тривалий час чути шарудіння, а потім в кухню повільно входить Ярослава. На плечах в неї пінопластові вставки, які оберігали комп під час перевозки. На гомілках - ті самі вставки для монітора. Вона заходить і каже:

"Лежати всім! Я - Беркут!"

Вже потім, на прогулянці, я розпитався її про ігри в школі. "Тітушки" і "Беркут" бьються проти "людей". І це в другому класі.

А тепер - головне

Вітарфьодрич, йоб твою мать! Поверни моїй дитині кусочєк щастья, почуй нарід, і зроби так, що цієї хуйні в голові моєї дитини ніколи не було!!!

Сила минулого

     Коли почався Майдан і довколомайданні події, я став учасником скайп-чату приблизно на 40 людей, в якому цілими днями велись бурхливі дискусії щодо подій тих буремних днів. Ці розмови були дуже емоційними і патріотичними, вони показали як багато в нас людей, які незгідні терпіти знущання, і не хочуть бути рабами. Нехай поки що переважна більшість з цих людей потребує сильного стимулу, і не готова до щоденної боротьби, але це - дуже добрий знак, який дає надію.

Обмін досвідом

     Під час канікул в голову часом приходять якісь дуже загальні думки, від яких я не можу відкараскатись. В часи моєї роботи в одній совковій-пресовковій конторі в нас було таке поняття як "обмін досвідом". Це виглядало наступим чином. Інженери з однієї області Контори їхали в гості до інженерів аналогічного відділу іншої області, де дивились як в них організована робота, і як вони вирішують ті самі задачі. "Яка з цього користь?" - скажете Ви. "Що, погуглити не можна?". Роки досвіду переконали мене, що ні, не можна. Це насправді дуже потрібна річ, яка зараз в зовсім несовкових конторах дуже часто ігнорується. І даремно. Наведу один приклад.

    Одним з напрямків моєї роботи в Конторі була розробка різноманітного і дуже різнопланового софту для автоматизації роботи. Зокрема, білінгової системи за Інтернет-послуги. Оскільки з програмістів я був один, то на мене щодня валився вагон запитів по телефону, емейлу, або просто на словах. Частину з яких я через перевантаженість просто drop-ав, за що мене часом матюкали телефоном оператори і райони області - користувачі системи. Частину розумів невірно. Частину забував що вже зробив. При цьому весь код всього софта зберігався в мене на компі, з бекапом на одному з серверів. Так от - до чого це я? А до того, що мені жодного разу не прийшло в голову абсолютно очевидне зараз рішення - поставити трекінг-систему для тікетів, і version control system для коду. Та сама історія була і з заявками в службу тех. підтримки. За роки ми не спромоглись встановити трекінг-систему, яка б відслідковувала шлях заявки. Нікому просто не спало це на думку. Якби хтось із нас попитався в людини, яка стикалась з трекінг-системами і VCS у подібних ситуаціях - рішення, скоріш за все, було б знайдено швидко.

    При цьому я більш ніж впевнений, що в Конторі і досі використовуються якісь самопальні заявки на папері чи в файлах, які спричиняють хаос і море бюрократії. Бо так звикли, і ніхто не підказав як правильно, і як це давним-давно робить весь світ. 

     Ладно, Лишимо контору, і візьмемо Львів. Система електронних звернень - ніби і перспективна штука, але знову якийсь ужасний велосипед, замість дати можливість людям заливати тікети на відсутність води, забитий унітаз, чи ремонт дороги під вікном. Прозоро, швидко, стандартно - що ще потрібно?

        Не варто ігнорувати такий обмін досвідом. Це важливо! Дуже корисно побачити як аналогічні задачі вирішують інші люди, і перейняти корисний досвід колег. Речі, які здаються очевидними одній людині, можуть бути зовсім неочевидними для іншої людини, що виконує аналогічну роботу.