Старий Львів

Люблю вивчати все старовинне, отже для мене Львів - саме те що потрібно. Блукаючи старим містом, ніби дотикаєшся до минулого, і від цього захоплює дух. Кожна дрібниця має значення, бо це старовинна дрібниця. Все цікаво і незвично, бо Це збудували "дрєвніє Гаммі"...
Більшість туристів ніколи не побачать того що побачите зараз Ви. Такі місця не входять у туристичні маршрути, але вони дуже яскраво показують старе місто і всі його особливості і хвороби.
У цих районах, будинках, підворотнях живуть люди і зараз. Важко уявити проблеми, з якими вони стикаються - пічне опалення, не завжди є каналізація, і це в центрі мілліонного міста. Йоооой, щось тебе на фільософію потягнуло і Байроном наб...ло трохи. Фото давай !

Якби Ви жили у центрі Львова, Ваш вхід у під'їзд міг би виглядати так:


Або так:


Або навіть так:


А ось що далі, за входом - це власне сам під"їзд - судячи із запаху дуже популярне місце для відправки фізіологічних потреб. Ось чому я не люблю ходити сам по таким місцям - є ризик що тебе запідозрять у бажанні сплюндрувати історичну спадщину. Якщо нема компаньона (а дружина погоджуєтья лазити там не завжди, обов"язково вішаю на шиї фотоапарат.


Ось такі там трапляються електрощитки:


По-польські ніби там нашкрябано щось, я навіть читав - спробуйте й Ви.

Досить популярне львівське кафе з надзвичайно важкими суцільно-металевими стільцями:


Я тут навіть мав весільні фото, але мені ніколи не спадало на думку пройти далі за ці стільчики. А дарма ! Ось що за ними:




Двори такого типа називають "колодязі" - це з усіх боків оточений стінами простір між будинками. Вихід на вулицю через браму або двері під"їзду. Ось типовий "колодязь":



Червоні двері - ну простошедевр бляхарства :-)

І от там - по сходам вверх - хтось теж живе...



Той самий двір:


А далі, в кінці двору, ми побачили вузенький вхід незрозуміло куди. З"ясувалося що це теж під"їзд, тільки вже будинку з сусідньої вулиці ! І ми вийшли на неї. Ось вхід і цей під"їзд зсередини:






Двір біля Вірменської церкви:


А ось неймовірне популярне туристичне місце - кафе Дзига (відкрита частина):


Всередині:


Стіни завішані картинами місцевих митців, на яких іноді можна побачити знайомі обличчя:


Для любителів Ранєток - це Пікардійська Терція :-)
Інтер"єр там дійсно цікавий. Наприклад, оцей фрагмент стіни викладений цеглою з клеймом різних заводів. В ті часи вся цегла мала клеймо, я вже стикався з цим під час ремонту в своїй берлозі.


Вікна у Дзизі виглядають так:


Ось ще одна колоритна львівська кнайпа - "Під гасовою лямпою". Як відомо, її було винайдено у Львові ось цим перцем:


І ніби в цьому будинку:


Ось поки що і все. Це є найстаріша частина міста, будинкам в середньому по 400-500 років. Молодші квартали австрійських і польських часів не менш цікаві.

Моя Відпустка !

Багато часу спливло з часу останнього виходу в ефір. І то спливло вельми бурхливо. Просто не було куди комп поставити...
Отже, затіяв я вдома ремонт підлоги. Набридло стрибати по ній, намагаючись пройти тихо, і щоразу отримуючи іншу мелодію. Набридло що стілець на коліщатках по ній сам котиться, причому в протилежний від компа бік. Та й захотілося відкрити велику таємницю і з"ясувати як та підлога зроблена і чи скоро впаде то 130-річне людське творіння на голову пані Стефі.
Перша розвідка довела мене майже до паніки, бо я побачив кусок явно гнилої балки під такою ж гнилою дошкою чорнової підлоги. Гнила балка означає перспективу заміни перекриття або квартири.
Запрошений архітектор сказав все відкривати для огляду, отже я озброївся ручною циркуляркою і почав зрізати чорнову підлогу, що була під паркетом.

Виглядав я тоді отак:


Картина відкрилася отака:

Що, нічого не видно ? Мабуть фото погане ??

Ніі, точно так було і в житті. Що ж, будемо чистити. Чистив 3 дні сам, а коли перестала розгинатися спина і без горілки не міг заснути, викликав бригаду суперменів із самоскидом, які втрьох за 4 години і 500 грн вивезли з площі 18 м. кв. біля 3,5 тон будівельного сміття, яким австріяки засипали мою підлогу. Я страшно зрадів, виматюкавши себе за те, що не вірив у суперменів раніше, і дочистив то діло "набіло":

Ось те що я побачив виконавши ці розкопки - під шаром сміття було виявлено дошки, під ними - повітряний прошарок, а під ним на балки знизу - стеля сусідів знизу. Балки здоровенні - 27 см висотою, але соснові. Не роблять, виявляється, дубових. І не робили. Сосна краще пружинить і її менше жеруть жуки. Ще один цікавий факт - там де був повітряний прошарок балки і дошки і ідеальному стані, хоча їм 130 років. Там же де було засипано сміття, балки і дошки значно струхлявіли.
На наше велике щастя, балки вцілому виявилися в нормальному стані. Крім трьох кінців, які ми зміцнили швелером. Ось що вийшло:


Одна дошка ніяк не хотіла підважуватися. Трохи поколупавши її ломом-цвяходером, мені таки вистачило розуму подивитися що її тримає. Хммм, шуруп якийсь (придивіться, він у центрі)...


Розібратися мені допомогла сусідка, яка прийшла і заявила що в неї ходором ходить люстра, якраз під якою вона сидить дивлячись телевізію. Ото була б історія - напевне в газети потрапив би, навіть заголовки уявляю - "люстра-убивця", "чоловік вбив сусідку люстрою"...

От в принципі і все, далі все тривіально - набили дошки і паркет на них...
Ітогі падвєдьом - 2 тижні молодого життя просрав, тисячу баксів, купив купу інструменту, знищив загрозу падіння перекриття... Ну і позбувся скрипучої кривої підлоги !!!

P.S.
А чому ж пост називається "Моя відпустка" ??
Ну - тут все просто - це і була моя відпустка. Не всім же море, воно ж не гумове, комусь іноді і в гівні треба копатися....