Релігії і життя

В мене останнім часом було багато часу. Я зашився від ФБ, а потім і від новин. Оскільки ленти і Ф5 більше не було, а було два тижні канікул, я почав читати, і дочитався до буддизму і індуізму, основи яких давно хотів пізнати.

В мене чомусь була надія саме на буддизм у плані його більшої орієнтованості на земне життя, але виявилось, що буддизм - це взагалі суцільне страждання з метою нарешті позбутись осоружної оболонки у вигляді мнєса і кісток. Буддизм навчає нас як скоротити цей шлях, страждаючи у правильний спосіб. Індуізми теж мало чим в цьому плані відрізняються. Брєнность битія, страждання в численних фізичних оболонках при реінкарнаціях, і нарешті воз"єднання з Абсолютом, що для тіла (останнього) означає смерть. Потім мене понесло в Растафарійство, але воно - взагалі не що інше як адаптоване для чорних Християнство з модною назвою. Іслам - дуже близька нам релігія з тими самими ідеями.

Чому так? Чому всі основні релігії світу вважають матеріальне життя порожнім і приреченим на страждання? Як могло статися так, що Бог створив настільки поганий світ? Чому це раптом наші створені Богом тіло і думки є суцільним стражданням і нещастям, за які потрібно постійно каятись, і яких потрібно соромитись? Чому?

Хто буде за все це відповідати? :)